однина
Оригинал взят у izdryk_y в однина
...в пору життя, коли спати твердо, як не стели,
коли хочеться відчиняти вже не всі існуючі двері...
Галина Петросаняк
насправді потрібно дедалі менше
й далеко не кожна цікавить гра
не так як раніше впирає першість
і манить угору не кожна гора
й потрапити прагнеш не в кожні двері
і дивишся тільки в одне вікно
секрети ввіряєш лише паперу
і добре воно
і добре воно
стираєш адреси вибілюєш клятви
вибльовуєш сказані всує слова
порожніх зв'язків і обов'язків бляклих
ні серце не прийме ані голова
не так вже пече щоби бути почутим
й пуста похвала ніби слина чужа
і навіть вдається потроху забути
жах від вужа
страх від ножа
із плетива втіх насолод і приманок
свою лише нитку протягнеш по дну
і всіх на прощання цілуєш коханок
бо знаєш що маєш кохану одну
і тільки до неї достукатись варто
і тільки її відчинити вікно
оце от одне тільки й ставиш на карту
бо віриш і знаєш
що добре воно
...в пору життя, коли спати твердо, як не стели,
коли хочеться відчиняти вже не всі існуючі двері...
Галина Петросаняк
насправді потрібно дедалі менше
й далеко не кожна цікавить гра
не так як раніше впирає першість
і манить угору не кожна гора
й потрапити прагнеш не в кожні двері
і дивишся тільки в одне вікно
секрети ввіряєш лише паперу
і добре воно
і добре воно
стираєш адреси вибілюєш клятви
вибльовуєш сказані всує слова
порожніх зв'язків і обов'язків бляклих
ні серце не прийме ані голова
не так вже пече щоби бути почутим
й пуста похвала ніби слина чужа
і навіть вдається потроху забути
жах від вужа
страх від ножа
із плетива втіх насолод і приманок
свою лише нитку протягнеш по дну
і всіх на прощання цілуєш коханок
бо знаєш що маєш кохану одну
і тільки до неї достукатись варто
і тільки її відчинити вікно
оце от одне тільки й ставиш на карту
бо віриш і знаєш
що добре воно