400 км. Кваліфікація.
Все було як не в людей. Ніби і готуватися не було потреби, і стан дозволяв, але організм дуже противився. Спочатку я простудився і дико кашляв. До марафону ніби попустило, але кашель залишився і не хотів мене покидати. І тут епічний фейл. В п’ятницю перед виїздом помив зранку голову, став її витирати рушником і спина сказала «клац» - жопа спині, заклинило, скрутило. На роботу пішов, але сидіти і стояти було важко. Приперся додому, ліг і почав шукати позу, щоб поспати. Якось скрючився і так лежав, перед тим закинувшись кетанолом. На марафон не їхати можна тільки коли вмер, тому їду точно. Кохана прийшла, накрила мене одіялом і сказала щоб я нікуди не їхав. Але я впертий. В 02:30 встав з диким болем і почав збиратися. Спакував сумочки, підготував ровер і виїхав. Навчений Флешем, взяв купу всього - бахіли, дощовик і т.д.
03:30. Іхалося на ровері на старт чудово - спина в посадці не особливо турбувала, кашель трохи дошкуляв. У Львові виключили вуличне освітлення, п’яні випускники вносили свій колорит.
Почекав всіх на старті і рушили. В планах було фінішувати в 00:00 - 01:00. Але дивлячись на АВ і Дока, які їхали без фар, закрались сумніви щодо бревету. Взяли хороший темп - 30-33. До Стрия їхалося супер, але та дорога вже була в печінках. Пробував виходити на зміни, але здоров’я давало про себе знати, тому більшість часу бовтався як гімно в ополонці в кінці пелотону. В «Окей» (115км) перекус, точу запаси з сумок, медитуючи на підйом. Випив кави. Зустріли песика, якого Док обізвав “Рижиком”. А от і Док з шеф-поваром.
На підйомі в Нагірне пульс після кави зашкалював, тому групу покинув. Емус, Кеп і Алекс лишилися позаду, а я безуспішно намагався наздогнати групу. На Верецькому час від часу бачив групу в 100м від себе, але сили були не ті, та й один проти вітру я не мав шансів, тому пер зі всіх сил. На перевалі помахав Рею, який вирішив поїсти в цьому мальовничому місці. Спуск був прекрасний, але вітер робив свою справу, тому до Абранки ледве заїхав. Абранка далася легко, спуск знову проти вітру, ноги забиті, північне звірятко показує морду. На розвороті зустрів групу і разом покотилися до їжі. Борщ, пельмені, вода, відпочинок. Думаю - буду валити зі всіма, поки сил хватить. В Абранку видерся за АВ, далі Верецький. Я нічого не бачив, крім касети АВ, його колеса і ланцюга, який скакав по зірках, намагався не відвалитися. Я не знаю, яким дивом видерся, але далі було легше. Якось добралися до Нагірного, а далі полетіли 40-60 до «Окей», де знову був борш, горохове пюре і печінка. Ноги вже зовсім задубіли, почав тупити. До Львова їхав як в тумані, навіть коли АВ здавав зміну - не зрозумів, що відбувається.
Мій стан на той момент повністю передає наступна картинка.
В Н.Синєвидному помахав РВВ, з яким планував випити пива у Львові (він їхав зі Стрия поїздом). В Стрию побачили Рея з пробитою покришкою. Малявка, тікання від хмари до Львова, потім гонка з хмарою по Львові (пиво вже було на задньому плані, хотілося без грози встигнути додому), останні кілометри до хати, де мене чекала кохана з гарячою вечерею. Не встиг 3 хв, змок повністю, але вже було пофіг.
Час десь 17:30. середня біля 27.
Велика подяка всім, з ким їхав, особливо АВ (тренер в нас зе бест), Шаману, Доку, Сергману, Скайлеру, Діма7 і всім іншим. Без вас я б загнувся.
Офігенний бревет, маса задоволення і позитиву. Чекаю заключну 600км.