26.04.2014
Почуваю себе як тоді, в перших числах червня, коли тільки приїхала до Любліна на все нове.
За вікном ллє дощ. Сіро, мокро, душно і якась невідомість. Майже все так само, тільки я вже трохи інша і по-іншому сприймаю цю смутну погоду.
Сьогодні сиділи в парку. Запах весни і природи просто зносить дах. Думала, що вже пройшло 11 місяців. Час нереально швидко біжить. Життя просто кудись тікає. Чи то ми від нього втікаємо і часто, через дурні і буденні речі, не помічаємо його. Ще стільки всього не встигла зробити. Завжди думаєш: "Все ще попереду". А нефіга! Те "попереду" - вже і зараз, тому зволікати не варто.
Така філософія, спокій і блаженство перед новим періодом, коли часу і сили сидіти та філософствувати не буде. Завжди подібну дозу мотивації, "копня до роботи", переосмислення свого, ні в якому разі, не нудного і цікавого життя, роблю перед часом змін. Треба починати із себе. Продовжити ті речі і дії, які починала рівно рік тому. Ух!
За вікном ллє дощ. Сіро, мокро, душно і якась невідомість. Майже все так само, тільки я вже трохи інша і по-іншому сприймаю цю смутну погоду.
Сьогодні сиділи в парку. Запах весни і природи просто зносить дах. Думала, що вже пройшло 11 місяців. Час нереально швидко біжить. Життя просто кудись тікає. Чи то ми від нього втікаємо і часто, через дурні і буденні речі, не помічаємо його. Ще стільки всього не встигла зробити. Завжди думаєш: "Все ще попереду". А нефіга! Те "попереду" - вже і зараз, тому зволікати не варто.
Така філософія, спокій і блаженство перед новим періодом, коли часу і сили сидіти та філософствувати не буде. Завжди подібну дозу мотивації, "копня до роботи", переосмислення свого, ні в якому разі, не нудного і цікавого життя, роблю перед часом змін. Треба починати із себе. Продовжити ті речі і дії, які починала рівно рік тому. Ух!