не про архітектуру
місто Рівне зовсім і не рівне, а навіть трохи рельєфне
їздила-м туди на три дні із найкращими сонечками Маріанною і Ромком оглядати огляд-конкурс дипломних проектів архітектурних шкіл України.
В Рівному є гідропарк з озером і якась маленька річечка, взагалі все місто несе в собі якусь провінційну естетику, при цьому язик не повернеться сказати, що місто стрьомне, але і подобається воно якось по-іншому, навіть і не знаю, чому, може через те, що тут доглядають за рослинами, може через те, що мало людей, може через річечку коло залізниці...
Про сам огляд-конкурс напишу пізніше і навіть викладу кавалок інтерв"ю з критиком архітектури:) а поки - мені там було спокійно і рівно.
Ми дозволили собі бути великими дітьми, котрі потрапивши в готель дивляться телевізор до пізньої ночі і їдять торт, при цьому сплітаючи усілякі нісенітниці. Ми сфотографували всіх рівненських котів і собак, а коли поважний дядько з сусідньої кафедри прийшов нас будити на урочисте пленарне засідання ми тільки зарилися глибше під ковдри. Ще ми побували на чудовій станції Здолбунів, і поїхали додому у порожньому поїзді "Львів-Луганськ"
а ще ми не дочекалися начальника і звалили до Львова по трьох днях виставки, і тепер я чекаю піздюлєй, але то вже інша історія...
їздила-м туди на три дні із найкращими сонечками Маріанною і Ромком оглядати огляд-конкурс дипломних проектів архітектурних шкіл України.
В Рівному є гідропарк з озером і якась маленька річечка, взагалі все місто несе в собі якусь провінційну естетику, при цьому язик не повернеться сказати, що місто стрьомне, але і подобається воно якось по-іншому, навіть і не знаю, чому, може через те, що тут доглядають за рослинами, може через те, що мало людей, може через річечку коло залізниці...
Про сам огляд-конкурс напишу пізніше і навіть викладу кавалок інтерв"ю з критиком архітектури:) а поки - мені там було спокійно і рівно.
Ми дозволили собі бути великими дітьми, котрі потрапивши в готель дивляться телевізор до пізньої ночі і їдять торт, при цьому сплітаючи усілякі нісенітниці. Ми сфотографували всіх рівненських котів і собак, а коли поважний дядько з сусідньої кафедри прийшов нас будити на урочисте пленарне засідання ми тільки зарилися глибше під ковдри. Ще ми побували на чудовій станції Здолбунів, і поїхали додому у порожньому поїзді "Львів-Луганськ"
а ще ми не дочекалися начальника і звалили до Львова по трьох днях виставки, і тепер я чекаю піздюлєй, але то вже інша історія...