(no subject)
Дорогі друзі, вітаю вас!
З технічних причин довго мовчала і мало читала ЖЖ останнім часом. Та я про вас усіх пам’ятала! Чесно-чесно.
Реабілітуюсь звітом про похід-«одиничку», керівником у якому був Сергій, а я - заступником. В нашому «загоні» було дев’ятеро дітей, серед них - наш старший син Володя.
Хто не в курсі: «одиничка» (похід першої категорії складності) - це заліковий похід, після якого учасникові присвоюється третій розряд зі спортивного туризму. За 8 днів потрібно пройти горами 140 км.
Наш маршрут: м. Яремче (дит. турбаза «Прут») - пер. Переслоп - стая Новобудови - пер. Столи - г. Довга - г. Плоска - с. Бистриця - хр. Тавпіширка - г. Талпич - ур. Пекло - пол. Рущина - г. Сивуля Мала - г. Сивуля Велика - г. Лопушна - пер. Погар - с. Стара Гута - г. Шиворис - хр. Чортка - вдсп. Манявський - ур. Комарники - г. Чортки - г. Горган - с. Зелена - г. Прилуки - г. Пасічанка - пол. Шуваренка - г. Підсмеречек - г. Аршечна - пол. Лазок - г. Синячка (радіально) - пол. Щівка - хр. Підбуковцем - хр. Чорногориця - м. Яремче.
12-19 червня.
День перший
м. Яремче (турбаза «Прут») - пер. Переслоп - стая Новобудови
Кілометраж: 18 км
Метеоумови: мінлива хмарність, короткочасний дощ
13.00 - виходимо з турбази в Яремчі. Настрій бойовий, незважаючи на дрібний набридливий дощик, який зазвичай нічого доброго не провіщає.
13.45 - біля вольєрів. Спілкуємось з оленями (поки не бачить лісник, який збирає данину за «перегляд» оленів) і обідаємо. Ідемо на перевал Переслоп.
15.30 - біля підйому на перевал. Наздоганяємо іншу групу, яка питається дороги.
17.20 - Переслоп. Тут пам’ятник ковпаківцям, за ним давно ніхто не дивиться. Але років сім тому ми надибали тут групу, яка фарбувала обеілск.
18.00. Мабуть, багато хто з туристів-карпатців спускався з Переслопа до р.Зубринки і пам’ятає, що спуск там ішов вузенькою лісовою промаркованою стежкою. Ну так от, на місці цієї стежки - широченна дорога. На фото вона позаду нас, а лівіше - дорога вздовж річки, що веде на с. Зелена. А нам - в протилежний бік.
Пройшовши з годинку, вирішили розкладати намети. І тут пішов сильний дощ. Ми намокли, а в мене почалась паніка, що дощ супроводжуватиме нас протягом усього походу. На щастя, так не було. Майже не було.
День другий
стая Новобудови - пер. Столи - г. Довга - г. Плоска - с. Бистриця (Довжинець)
Кілометраж: 18 км
Метеоумови: мінлива хмарність, короткочасний дощ.
В десятій ранку вийшли на маршрут. Погода тішила сонечком. Вчорашня паніка вже забулась.
11.45 - Новобудови.
14.45. Перевал Столи. Іван Іванович кудись пішов по своїх справах, тож не пощастило його побачити.
По дорозі до Столів під урочищем Гниляк довелось переходити річку вбрід. Але для змучених ніг це лише на користь - освіжає і знімає втому. Біля хатки пообідали і подзвонили рідним, бо зв’язок завдяки близькості Буковеля непоганий.Піднімаємось на перешийок між горами Довга і Плоска. Підйом крутий і страшенно брудний.
16.00 - полонинка між горами. Позаду - буковельські лижні траси.
16.20. Частина дітей збігала в напрямку гори Довгої (1371 м).
18.40. Ми на горі Плоска (1353 м).
Трохи нижче гори під лісом знайшли колибку, в ній і заночували. Дуже добра колибка, з застеленими матрасами дошками, столом і пічкою. Посушились після дощу. В лісі на стежці гарне джерельце - водопій.
День третій
с. Бистриця (Довжинець) - хр. Тавпіширка (пол. Яворчик)
Кілометраж: 14 км
Метеоумови: сонячно
Тут ми ночували.
Вийшли досить пізно, об 11 годині, бо я довго варила суп із сушених овочів. Але яка то краса - сушені овочі! Вони легші за свіжі овочі разів у десять, зате в поході ви собі можете дозволити і борщ, і суп із картопелькою, і зелень.
Спуск до Бистриці був екстремальним. Дорога в грязюці, іде круто вниз, до того ж її протоптало до нас близько сотні пар ніг таких же, як ми, груп.
13.00 - зійшли до перших хат. Ще годину - до центру Бистриці.
В 14.00 робимо привал у центрі села і запасаємось продуктами. А діти тим часом примудрились ще поганяти у футбол з місцевими хлопцями.
О 15.30 вирушаємо далі в напрямку Тавпіширки. Переходимо через міст і мимо церкви, мимо повороту на Салатрук прямуємо до біло-зеленої маркіровки. Справа на пригорочку невеликий магазинчик, перед ним повертаємо праворуч і в 16.15 починаємо підніматись на хребет. Правда, ми заплутались в дорогах, зайшли в тупик до чийогось подвір’я, але нас спрямували куди треба.
17.15 - підвечірок у чорничнику.
18.30 - по дорозі нас наздоганяє працівник Тавпіширського дендропарку (ага, в горах є дендропарк!), розказує нам трохи про свою роботу і показує полонину Яворчик, на якій ми дуже комфортно розмістились на ночівлю. Правда, вода була трошки далечко - хвилин за 10 ходу, в лісі.
День четвертий
хр. Тавпіширка (пол. Яворчик) - г. Талпич - ур. Пекло - пол. Рущина - г. Сивуля Мала - г. Сивуля Велика - г. Лопушна - г. Боревка (поворот на пер. Погар)
Кілометраж: 21 км
Метеоумови: сонячно
Цей день був у нас найважчим, але і найцікавішим. Загальновідомо у туристських колах, що другий-третій день - найважчі у довгих походах. Те, що ми пройшли дуже велику відстань, та ще й з найбільшими перепадами висот, свідчить на користь цього твердження і того, що на четвертий день відкривається друге дихання.
Представник фауни.
Вийшли о 9.30. Дорога дуже гарна - ніби йдеш по алеї в парку. Жаль, що наш фотоапарат і мої фото-здібності не можуть передати всієї цієї краси.
10.00. Біля таблички «Таупіширка. Державний ботанічний заказник».
10.30. Піднялись на хребет. Далі дорога йде вздовж колишніх прикордонних стовпчиків. В основному за деревами нічого не видно, але пізніше відкриваються чудові панорами в сторону Сивуль.
11.00. Біля найвищої точки хребта.
11.30. На перехресті. Зліва дорога на перевал Легіонів (синьо-білий маркер).
Починається спуск з хребта, він досить складний - стрімкий і по цекотах. О 12.30 спускаємось на полянку. І знову - підйом, на гору Талпич (Тавпиш) до стовпчика №14.
13.10 - ми на г. Талпич (1450 м). Далі нам іти на урочище Пекло до стовпчика №18. Здавалось би, що там якісь 4 км. Але дались вони нам важко. Дорога весь час стрибала то вгору, то вниз. Такі американські гірки, ще й у полуденну спеку, нас немало вимучили. Близько стовпчика №16 є полонина, на схилі гори потічок, набрали води.
15.40 - обід біля стовпчика №17.
17.00 - біля урочища Пекло. Діти потім телефонували батькам і казали, що «повернулись з пекла».
17.40 - полонина Рущина.
Я була дуже проти того, аби підніматись на Сивулі, але діти були налаштовані по-бойовому, а ще не на користь ночівлі на Рущині була присутність набридливих коней. Також зустріли на полонині місцевих жителів, а ми немало чули про крадіжки на Рущині і поблизу Пекла. Трохи перепочивши і набравши у лісі води (бо ж ночувати доведеться на хребті), почали підйом.
18.50 - Мала Сивуля (1818 м).
19.25 - Велика Сивуля (1836 м).
20.10 - Лопушна (1694 м). Ночували перед г. Боревка (1596 м), поставили намети серед альпійки, закип’ятили воду на спиртовці (благо мали її з собою) і зробили «швидку» вечерю.
День п’ятий
г. Боревка (поворот на пер. Погар) - с. Стара Гута.
На цей день була запланована днівка - день відпочинку, прання і т.ін. Але якось ми довго і повільно добирались до Гути, тому замість днівки вийшов лише вечір відпочинку.
Кілометраж: 13 км
Метеоумови: мінлива хмарність, короткочасний дощ, ввечері гроза
9.00 - вийшли на маршрут. Швидко склались, випили чаю (бо на більший сніданок бракувало води, та й не хотілось знову харчуватись «Мівіною»).
10.45 - починається спуск з хребта лісовою стежкою.
11.10 розвилка в лісі. Направо - полонина Боревка (Погар), наліво - в Осмолоду. Все це дуже добре розписано на карті від Карпатських стежок.
12.00 - готуємо сніданок неподалік полонини. На дорозі - джерельна вода.
13.30 - полонина Погар. Зустрічаємо групу, яка йде «одиничку», але іншим маршрутом. Саме тут наші шляхи перетинаються.
16.30 - Стара Гута. Минулорічна повінь дуже змінила дорогу з полонини Погар, довелося якийсь час іти вздовж річки по каміннях. Раніше ріки на дорозі не було.
18.10 - біля кінцевої зупинки в Гуті.
Біля школи нас застала гроза. Ми планували ночувати трохи далі на дорозі до Маняви, але не хотілось ночувати в мокрому лісі з загрозою намокнути вночі, тому попросились заночувати в школі. Сторож, переговоривши по телефону з директором, люб’язно запропонував нам спортзал, мати, ковдри, два електрочайники і три туалети. Ще й відвів до своєї сестри, що живе через дорогу, аби ми зварили їжу. Пані Ганна була дуже привітна, багато розповіла про село, свою сім’ю і весь час повторювала, що є такий закон - подорожнього прийняти, нагодувати і чим можна допомогти. Розповіла про дівчинку, чиї гумові чобітки стоять при дорозі з полонини Погар. Виявляється, це в травні 1989 року туристична група з Богородчан пішла в похід на Сивулю чи Ігровець, раптово випав сніг, і дівчинка померла від переохолодження.
День шостий
с. Стара Гута - г. Шиворис - хр. Чортка - вдсп. Манявський - ур. Комарники
Кілометраж: 18 км
Метеоумови: мінлива хмарність, короткочасний дощ.
11.00 - вийшли зі школи.
11.10 - траса йде на санаторій «Синьогора», а нам наліво по маркіровці.
11.50 - біля струмка в лісі. Далі питної води не буде аж до Манявського водоспаду.
12.30 - піднімаємось на хребет.
13.10 - біля г. Шиворис (1076 м). На гору не піднімались, бо це трохи вбік від нашого маршруту.
13.30 - вирубка у лісі. Вона триває аж до урочища Малиновище, йти по дорозі тяжко, і ми навіть трохи загубили маркіровку.
14.30 - полонина Малиновище.
Далі дорога йде в ліс трохи догори, а потім починається досить стрімкий спуск серед лісу, де я під час дощу й примудрилась перечепитись через пеньок і зламати праву руку (але я про це не знала, поки не побачила на рентгені через три дні).
17.00 - ми біля Манявського водоспаду.
17.20 - піднімаємось по маркуванню до урочища Комарники. Воду потрібно було набрати в лісі трохи вище Манявського водоспаду, ми цього не зробили, про що згодом дуже пошкодували.
18.50 - пройшов град. Ми на роздоріжжі: наліво - дорога до Бухтівецького водоспаду (близько двох годин ходу), прямо - до урочища Комарники. Комарів там справді немало, а от води - навпаки. Під час повені при дорозі був струмок, тепер він зник. Воду, і то не дуже чисту, знайшли лише за кілометр від колиби нижче в лісі.
Наш притулок.
День сьомий
ур. Комарники - г. Чортки - г. Горган - с. Зелена - г. Прилуки - г. Пасічанка
Кілометраж: 19 км
Метеоумови: сонячно
12.00 - вийшли на маршрут.
14.00 - г. Чортка. Це ми такі сумні, тому що жарко, а запаси води закінчились ще на сніданку.
І знайшли воду лише через півтори години біля г. Горган, з неї почався спуск на с. Зелена.
У селі ми були близько 17.00. Запаслись продуктами, наїлись морозива і пішли далі.
Перейшовши міст, одразу звернули вправо і метрів за сто почали підніматись на г. Прилука.
19.10 - г. Прилука (862 м).
20.00 - роздоріжжя біля перших колиб. Звідти йде стежечка лісом до гори Пасічанка. В лісі кілька струмочків.
20.40 - г. Пасічанка (1212 м). Під нею - гарна двоповерхова колиба - це найкомфортніша з усіх колиб, в яких ми ночували. Біля колиби на стежці джерело.
День восьмий
г. Пасічанка - пол. Шуваренка - г. Підсмеречек - г. Аршечна - пол. Лазок - г. Синячка (радіально) - пол. Щівка - хр. Підбуковцем - хр. Чорногориця - м. Яремче
Кілометраж: 19 км
Метеоумови: сонячно
Хотілось швидше повернутись додому, тому вийшли рано - о 8.30.
9.00 - полонина Шуваренка (1216 м). Нас зустріло самотнє телятко.
9.40 - г. Підсмеречек (1251 м). Звідси починається «цивілізація» - лінії електропередач, трохи згодом - нафтовий видобуток.
10.10 - г. Аршечна (1250 м).
10.45 - полонина Лазок. Тут видобувають нафту. І по дорозі в напрямку Делятина теж повно нафтових «вишок».
11.10 - г. Синячка (1400 м). Поки два равлика в особі мене і дівчини Наталі доповзали під гору, решта команди збігали на Синячку. Підйом і спуск без рюкзаків зайняв півгодини (в т.ч. фотографування і огляд). Від Синячки починається спуск в Яремчу.
11.55 - полонина Щівка. Як не шукав Сергій зазначений в контрольних фото пам’ятник на полонині, так і не знайшов. А чи є він взагалі, той пам’ятник?
13.30 - ми вже біля перших будинків. Відпочиваємо, перевдягаємось, аби не лякати своїм виглядом місцеве населення.
14.00 - обід біля залізничного вокзалу.
15.10 - біля турбази «Прут» (цікаво порівняти фото "до" і фото "після" :) ). Ура, ми повернулись! Здаємо документацію і сідаємо на маршрутку.
17.20 - ми на франківському вокзалі.
PS. А гіпс з руки зняли тиждень тому.