шашлик-машлик
Їздила щойно біля свого озера. Сидять там шашличники в оточенні куп сміття - здалеку й не розрізниш хто/що де. Кольори і розміри куп схожі. Але ці навіть не купи, а так - купочки - нагадали мені справжі КУПИЩИСЬКА сміття.
Діло було два роки тому на Голубих озерах, що десь там по Обухівській трасі недалеко від Києва. Повезли ми туди знайомих поляків і голландку - кагбе побухати відпочити на природі. Так от виявилося, що там все просто неймовірно засране. І в цьому срачі людей - нємєряно. І сміття десь так само. Частина просто розкидана рівномірно по приозерній території, але більшість - позгортана у величезні купи, діаметром десь метрів 5-6 і заввишки метри 2-3. Якщо мой глазомєр нє врьот. Але я такого точно в житті своєму не бачила. Ні до, ні після. Шкода фоток немає.
Місце ми вибирали з годину, намагаючись заодно пояснити нашим закордонним друзям, чому тут така срака і чому ці люди тут сидять - невже їм не гидко?! Не повернулися ми лише через те, що було влом, подолавши такий шлях, нести назад тонну кілька рюкзаків пива. Врешті розбили табір на дитячому майданчику на окраїні смітника. Там було більш-менш чисто.
Як виявилося - територія довкола озера майже вся в приватній власності - для народу залишили законні 50 метрів берега. А щоб той народ не гадив за цим радіусом - приватну власність цілком резонно обнесли височезним парканом, а в ньому - о ізвращьонний ум хазаїна! - лишили тільки вузеньку хвірточку, через яку, до речі, жоден сміттєвоз (якби раптом хтось його туди спрямував) не проїде. Але це так, одноразова рятувальна акція.
Бо щоб там було чисто й після прибирання, люди мусили би не смітити. А це їх нєхіло зайобує - вони ж приїхали отдохнуть! Ми там виглядали якимись придурками, коли складали в заздалегідь принесені з собою гігантські пакети для сміття всі наші відходи півтонни пляшок від пива. І це був лише початок, тому що - вніманіє! - на виході з хвірточки стояло усього два сміттєвих контейнери мініатюрних розмірів. Ми, звичайно, обматюкали ці бідолашні обгорілі контейнери, як змогли. Але сміття не кинули, а таки запхалися з ним до маршрутки і повезли до Києва.
І якими б ми не були разпіздяями (а таки були, да), ніхто не додумався кинути це все к чєртям собачім. Ну тупиє палякі, ну тупиє! І дєвачька ваша галландская - дура!
А шалика мені захотілося, да. Хоча я його й не люблю. Ну, як спосіб приготування м'яса тобто.
Діло було два роки тому на Голубих озерах, що десь там по Обухівській трасі недалеко від Києва. Повезли ми туди знайомих поляків і голландку - кагбе побухати відпочити на природі. Так от виявилося, що там все просто неймовірно засране. І в цьому срачі людей - нємєряно. І сміття десь так само. Частина просто розкидана рівномірно по приозерній території, але більшість - позгортана у величезні купи, діаметром десь метрів 5-6 і заввишки метри 2-3. Якщо мой глазомєр нє врьот. Але я такого точно в житті своєму не бачила. Ні до, ні після. Шкода фоток немає.
Місце ми вибирали з годину, намагаючись заодно пояснити нашим закордонним друзям, чому тут така срака і чому ці люди тут сидять - невже їм не гидко?! Не повернулися ми лише через те, що було влом, подолавши такий шлях, нести назад тонну кілька рюкзаків пива. Врешті розбили табір на дитячому майданчику на окраїні смітника. Там було більш-менш чисто.
Як виявилося - територія довкола озера майже вся в приватній власності - для народу залишили законні 50 метрів берега. А щоб той народ не гадив за цим радіусом - приватну власність цілком резонно обнесли височезним парканом, а в ньому - о ізвращьонний ум хазаїна! - лишили тільки вузеньку хвірточку, через яку, до речі, жоден сміттєвоз (якби раптом хтось його туди спрямував) не проїде. Але це так, одноразова рятувальна акція.
Бо щоб там було чисто й після прибирання, люди мусили би не смітити. А це їх нєхіло зайобує - вони ж приїхали отдохнуть! Ми там виглядали якимись придурками, коли складали в заздалегідь принесені з собою гігантські пакети для сміття всі наші відходи півтонни пляшок від пива. І це був лише початок, тому що - вніманіє! - на виході з хвірточки стояло усього два сміттєвих контейнери мініатюрних розмірів. Ми, звичайно, обматюкали ці бідолашні обгорілі контейнери, як змогли. Але сміття не кинули, а таки запхалися з ним до маршрутки і повезли до Києва.
І якими б ми не були разпіздяями (а таки були, да), ніхто не додумався кинути це все к чєртям собачім. Ну тупиє палякі, ну тупиє! І дєвачька ваша галландская - дура!
А шалика мені захотілося, да. Хоча я його й не люблю. Ну, як спосіб приготування м'яса тобто.