(no subject)
Вона ловила губами його подихи, розчинялась, мов у кислоті, у поглядах, вбирала шкірою кожен його рух. Обвила, й, здається, майже заполонила собою. Лестилася, пестила и цілувала, заглядала у вічі й намагалася зжерти ту волю, що так і виливалася з його очей. Невгамовно гарний, швидкі рухи, нестримний голос. Він то хапав її, і, здавалось, от-от розчавить своїми обіймами, то миттєво забував і починав роздивлятися втомлених дівчат, що разом із ними їхали ввечері у підземці. Але тут же вона, мов змія, обвивала своїми кільцями, заглядала у вічі, соромила поглядом, питалася в серця, чи любить? Чи не зрадить оці її тонкі напівпрозорі плечі зі шрамами, що я ще таких не бачила. Немов би хтось божевільний одягнув на неї білизну з розжареними металевими шлійками і тримав, аж поки її ледве не розірвав навпіл крик, що виривався з грудей. Дивно, але вона, здається, навмисно вдягалась так, щоб ці шрами промовляли до людей. Може вона ними пишалася, хтозна? Але мені тепер інколи не дають заснути її напівпрозорі плечі. Я лежу і думаю, хто ж зробив тобі те, дівчино? І чи розчинила ти Його своїм ашдваесочотири любові?