Дочитав “Оригінал Лаури” Набокова. Чомусь пригадалися перші сторінки сорокінського “Голубого сала”. Репортаж про власне вмирання. А ще промайнула низка непов’язаних на перший погляд думок.
Перетерпівши досвід, усвідомлюєш (при)марність речей, відмовляєшся клеїти лейбли на них, тихо, “про себе”, повторюєш речення(акт свідомості), оглядаєш їхню красу чи огидність у внутрішніх галереях, і випускаєш в світ цих голубів погожого сонячного дня, засвистівши їм у слід щодуху.
27_11_2009_laurent-parcelier