Щоб дитятко було спокійне
Originally posted by romashka_do at Щоб дитятко було спокійне
Хочеться поділитись досвідом на тему життя з немовлятком. Стало актувально, оскільки якось багато знайомих мають зараз діточок дрібних, то ж напишу для всіх одразу))
Спершу трішки фільозофії, оскільки всі фізичні дії випливають з висновків нашого мозку. Отож.
Я вірю, що мама-немовлятко це повністю самодостатня робоча система. Тобто, у мами є все, що потрібно дитинці. І фізичне, і душевне-духовне. І в більшості випадків, достатньо впевненої в собі мами, яка знає-відчуває дитинку. Звичайно, я не відкидаю допомоги тата, точніше я навіть її активно використовую, проте глибоко переконана, що мама це головне. Дуже не хотіла б на цю тему сперечатись)) Це мій досвід, я ним ділюсь, хочете приймаєте, хочете ні.
Почну з фізичного боку - я уявляю перебування матері і дитини майже цілісним, особливо перший місяць. Чим більше взнаю, тим більше переконуюсь, що 40 днів очищення жінки в Старому Заповіті, 40 днів здається було і й нашій українській культурі. Я б щиро радила перший місяць утриматись від поїздок, гостей, приймання гостей-рідних і т.д. Люблячі рідні зрозуміють і будуть тішитись фотографіям, а решті вхід категорично заборонити. Якщо у вас такий рішучий чоловік, як у мене, що вважає ваші материнські рішення апріорі правильними - це буде зробити не важко. Чому це важливо. Тому що це так званий "десятий місяць вагітності" - мамині руки, молочко і просто багато мами в тиші. Це надзвичайно чудовий час - коли дитинка вже не в животику і можна її цьомати, проте вилежуватись, так само, як і на дев'ятому місяці.
Якщо у вас вже є діти або дуууже нагальна робота - то рідні і близькі якраз для цього згодяться ідеально :) І я пишу не для того, що люди шукали, чому їм це не підходить, а для того, що хтось, можливо один, побачив іншу реальність і чудову можливість.
Все, що дитинці потрібно - це мама фізично, тобто якомога більше тактильного контакту. Це стосується всіх частин дитячого тіла, а не відкриті ручки вдень і цьомання щічок, і трохи дотику у ванночці, а більшість часу в дотику до мами, якщо буквально, то мама топлес + голе малятко на мамі, зверху ковдра і спимо. Так ми спали всі ночі, денні сни. Решту часу таким самим "макаром" у слінгу - трикотажний слінг на мамі виглядає як кофта з ляльою в середині. А зверху можна одягнути широку кофту на розщіпку і загорнутсь обом. Це для дитячого спокою, рівного дихання і серцебиття. Дуже помічне :) До того ж, мамине тіло працює, як тепмостат - тобто змерзлу дитину зігріває, загарячу - охолоджує. Коли я це взнала, то була вражена Божою мудрістю, адже це так чудово. Навіть не маючи ультра модних одежинок-капчиків-шапочок кожен може дозволити собі слінг за 100-200 грн, на секонді завелику на кілька розмірів куртку і гуляти всю зиму з дитиною, знаючи, що їй ідеально(!) тепло. Ну шапка все ж згодиться ))))
Друге, це решта активного часу, який день від дня збільшується. Я щиро (разом з Гленом Доманом і його фізичним розвитком) рекомендую дитину викладати на животик. Не 5-10 хв на день, а те саме, тільки в годинах. Серйозно! От як ляля біля грудей заснула, я тихенько встаю, дитинка лежить на бочку. Я за ту верхню ручку легенько тягну - і гоп на животик. Стабільно спокійну дитину такі маніпуляції не потривожать. Як каже Глен, немовля може проповзати у сні 60 см! А це добряче тренування, розвиває всі відділи хребта. В такому віці власне шийного відділу. Результат - дитина тримає гарно голівку, швидко повзає, сама сідає, встає, бігає. Я вважаю, що нема нічого кращого, як вчасний фізичний розвиток, ніяким чином не форсований ззовні.
З "душевної" частини - обіймаю, кажу, що дуже рада народженню крихітки, цьомаю всюди і ніжно гойдаю на ручках. Пісеньки і реготушки вітаються.
Тепер до конкретних ситуацій. І в мене діти плакали :) Проте, що таке годинні марафони по кімнаті і "коліки" знаю лише з книжок і страшних історій.
Коли я була вагітна Вадимом, в якомусь журналі прочитала, що французи(здається вони) ніяким чином не вірять, що причина "колік" фізина, вони вважають, що вона психологічна - достатньо дитині говорити необхідну кількість разів, що її люблять))) Я, звісно, дуже спростила їхню ідею, але для мене це було вікно. Я вірила, що "коліків" не існує, проте довести це.... І ця ідея була для мене вікном у щасливе материнством.
Тому, коли дитина плаче, я вважаю, що їй недобре, незатишно, некомфортно, страшно, шумно, спекотно. Тому я йду в іншу кімнату(коли в нас була одна кімната, я просила всіх вийти, навіть, якщо на вулиці зима), роздягала дитину (це обов'язково!), роздягалась сама топлес, якщо сильно плаче - в слінг, якщо не дуже - в ліжко, клала на себе, або просто накидала щось на нас і зізнавалась пошепки в великій маминій любові. Просто повірте, що цього достатньо і жити стане краще :)
Тепер для тих, хто каже, що дитинка фізично тужиться, їй боляче, в животику бурлить, наче справді болить животик. Може й болить. Але що животик з головою зв'язаний, вам підтрердять і спеціалісти, і звичайні люди. Коли діти чи дорослі мають запори чи метеоризм це часто пов'язане з сильними емоційними переживаннями. Я знаю реальні історії знайомих та друзів. Тому, коли ляля заспокоїться, нап'ється з маминої груді молочка, вилежиться на животику, то все буде гаразд.
Якщо дитинка народилась методом кесарева і не отримала в кишківник маминої мікрофлори, то так, її може боліти животик. Якщо допоювати всілякими ліками або навіть "корисними кропними водичками" то він теж буде боліти. Дитячий організм має приймати тільки мамине молоко і тільки з груді. Якщо це не виходить, зверніться до консультантів грудного вигодовування і робіть все можливе, щоб повірити, що ваша присутність в житті дитини - це необхідно і достатньо для взаємного щастя.
І ще, щиро раджу не давати поносИти дитину бабусі-татові-щекомусь, бо "руки відвалюються, а воно плаче". Звичайно, бабуся добре знає, як носити сповпчиком, що зригнув, бо "там повітря заходить"(але звідки??), або як запеленати, щоб заспокоїлось( як замотати в велику пеленку будь-яка мама розбереться, бо це хороша порада) і інші поради, які варто вислуховувати по телефону. Доречі, згадала, що коли народився Вадим, мої "мами" - моя і Ігоря, домовились, що візьмуть по тижневій відпустці, що мені допомогти з дитиною і побутом. Коли приїхала моя мама, побула день і поїхала зі словами, що їй робити нічого. І Ігорова теж приїхала на день. Ігор картоплі зварити вміє, а я спати з ляльою теж вмію файно)))))
Все, що дитині потрібно - це мама. Згадала ще добрий спосіб - залізти в теплу ванну, дитинку покласти собі на живіт, накрити всіх водою і годувати груддю. Бажано світло виключити, звісно, або свічку засвітити.
І ще, не будьте байдужими, коли ляля плаче. Звісно в мами серце крається. Зазвичай)) Бо в мене не краялось ні чуть-чуть. Я виросла в сім'ї, де окрім мене ще було троє дітей, майже завжди хто плакав, мені було цілком нормально з цим жити. Тому Ігор постійно мені говорив - Ілонка, він плаче, візьми його, йому не добре! За пару років дійшло. Можна сидіти з ним і плакати разом, але лишати "поплакати" нізащо.
Маю ще один радикальний засіб "в рукаві". Одного разу, як Вадимко сильно розплакався і я не знала, що ще зробити, Ігор взяв його голого і виніс на мороз. На п'ять секунд. І це помогло)))) Знаю-знаю, який жах.
Але це було лише один раз, з Устимом теж таке раз трапилось, теж заспокоївся. І я зрозуміла, що перепад температури треба використовувати. Трошки прохолодніший коридор якраз підійде.
І за п'яточки за закінчення. Нікітін пише, що в ногах, ступнях захована вся терморегуляція, тобто якщо дитину роздіти, а ноги не холодніють, значить терморегуляція просто не включилась з народженням за непотрібністю. А має відійти кров тепла від ніг, щоб різко зберегти тепло. Тому ми накупили малюсіньких штанців, замість модних бодіків і чоловічків, і ноги тримали завжди босими. Цього загартування цілком досить для здоров'я. Тому що організм "шарить", яка "погода" навколо і адекватно реагує.
Здається все згадала. В кого є питання, з радістю відповім. Спокійних і радісних вам діток!
Хочеться поділитись досвідом на тему життя з немовлятком. Стало актувально, оскільки якось багато знайомих мають зараз діточок дрібних, то ж напишу для всіх одразу))
Спершу трішки фільозофії, оскільки всі фізичні дії випливають з висновків нашого мозку. Отож.
Я вірю, що мама-немовлятко це повністю самодостатня робоча система. Тобто, у мами є все, що потрібно дитинці. І фізичне, і душевне-духовне. І в більшості випадків, достатньо впевненої в собі мами, яка знає-відчуває дитинку. Звичайно, я не відкидаю допомоги тата, точніше я навіть її активно використовую, проте глибоко переконана, що мама це головне. Дуже не хотіла б на цю тему сперечатись)) Це мій досвід, я ним ділюсь, хочете приймаєте, хочете ні.
Почну з фізичного боку - я уявляю перебування матері і дитини майже цілісним, особливо перший місяць. Чим більше взнаю, тим більше переконуюсь, що 40 днів очищення жінки в Старому Заповіті, 40 днів здається було і й нашій українській культурі. Я б щиро радила перший місяць утриматись від поїздок, гостей, приймання гостей-рідних і т.д. Люблячі рідні зрозуміють і будуть тішитись фотографіям, а решті вхід категорично заборонити. Якщо у вас такий рішучий чоловік, як у мене, що вважає ваші материнські рішення апріорі правильними - це буде зробити не важко. Чому це важливо. Тому що це так званий "десятий місяць вагітності" - мамині руки, молочко і просто багато мами в тиші. Це надзвичайно чудовий час - коли дитинка вже не в животику і можна її цьомати, проте вилежуватись, так само, як і на дев'ятому місяці.
Якщо у вас вже є діти або дуууже нагальна робота - то рідні і близькі якраз для цього згодяться ідеально :) І я пишу не для того, що люди шукали, чому їм це не підходить, а для того, що хтось, можливо один, побачив іншу реальність і чудову можливість.
Все, що дитинці потрібно - це мама фізично, тобто якомога більше тактильного контакту. Це стосується всіх частин дитячого тіла, а не відкриті ручки вдень і цьомання щічок, і трохи дотику у ванночці, а більшість часу в дотику до мами, якщо буквально, то мама топлес + голе малятко на мамі, зверху ковдра і спимо. Так ми спали всі ночі, денні сни. Решту часу таким самим "макаром" у слінгу - трикотажний слінг на мамі виглядає як кофта з ляльою в середині. А зверху можна одягнути широку кофту на розщіпку і загорнутсь обом. Це для дитячого спокою, рівного дихання і серцебиття. Дуже помічне :) До того ж, мамине тіло працює, як тепмостат - тобто змерзлу дитину зігріває, загарячу - охолоджує. Коли я це взнала, то була вражена Божою мудрістю, адже це так чудово. Навіть не маючи ультра модних одежинок-капчиків-шапочок кожен може дозволити собі слінг за 100-200 грн, на секонді завелику на кілька розмірів куртку і гуляти всю зиму з дитиною, знаючи, що їй ідеально(!) тепло. Ну шапка все ж згодиться ))))
Друге, це решта активного часу, який день від дня збільшується. Я щиро (разом з Гленом Доманом і його фізичним розвитком) рекомендую дитину викладати на животик. Не 5-10 хв на день, а те саме, тільки в годинах. Серйозно! От як ляля біля грудей заснула, я тихенько встаю, дитинка лежить на бочку. Я за ту верхню ручку легенько тягну - і гоп на животик. Стабільно спокійну дитину такі маніпуляції не потривожать. Як каже Глен, немовля може проповзати у сні 60 см! А це добряче тренування, розвиває всі відділи хребта. В такому віці власне шийного відділу. Результат - дитина тримає гарно голівку, швидко повзає, сама сідає, встає, бігає. Я вважаю, що нема нічого кращого, як вчасний фізичний розвиток, ніяким чином не форсований ззовні.
З "душевної" частини - обіймаю, кажу, що дуже рада народженню крихітки, цьомаю всюди і ніжно гойдаю на ручках. Пісеньки і реготушки вітаються.
Тепер до конкретних ситуацій. І в мене діти плакали :) Проте, що таке годинні марафони по кімнаті і "коліки" знаю лише з книжок і страшних історій.
Коли я була вагітна Вадимом, в якомусь журналі прочитала, що французи(здається вони) ніяким чином не вірять, що причина "колік" фізина, вони вважають, що вона психологічна - достатньо дитині говорити необхідну кількість разів, що її люблять))) Я, звісно, дуже спростила їхню ідею, але для мене це було вікно. Я вірила, що "коліків" не існує, проте довести це.... І ця ідея була для мене вікном у щасливе материнством.
Тому, коли дитина плаче, я вважаю, що їй недобре, незатишно, некомфортно, страшно, шумно, спекотно. Тому я йду в іншу кімнату(коли в нас була одна кімната, я просила всіх вийти, навіть, якщо на вулиці зима), роздягала дитину (це обов'язково!), роздягалась сама топлес, якщо сильно плаче - в слінг, якщо не дуже - в ліжко, клала на себе, або просто накидала щось на нас і зізнавалась пошепки в великій маминій любові. Просто повірте, що цього достатньо і жити стане краще :)
Тепер для тих, хто каже, що дитинка фізично тужиться, їй боляче, в животику бурлить, наче справді болить животик. Може й болить. Але що животик з головою зв'язаний, вам підтрердять і спеціалісти, і звичайні люди. Коли діти чи дорослі мають запори чи метеоризм це часто пов'язане з сильними емоційними переживаннями. Я знаю реальні історії знайомих та друзів. Тому, коли ляля заспокоїться, нап'ється з маминої груді молочка, вилежиться на животику, то все буде гаразд.
Якщо дитинка народилась методом кесарева і не отримала в кишківник маминої мікрофлори, то так, її може боліти животик. Якщо допоювати всілякими ліками або навіть "корисними кропними водичками" то він теж буде боліти. Дитячий організм має приймати тільки мамине молоко і тільки з груді. Якщо це не виходить, зверніться до консультантів грудного вигодовування і робіть все можливе, щоб повірити, що ваша присутність в житті дитини - це необхідно і достатньо для взаємного щастя.
І ще, щиро раджу не давати поносИти дитину бабусі-татові-щекомусь, бо "руки відвалюються, а воно плаче". Звичайно, бабуся добре знає, як носити сповпчиком, що зригнув, бо "там повітря заходить"(але звідки??), або як запеленати, щоб заспокоїлось( як замотати в велику пеленку будь-яка мама розбереться, бо це хороша порада) і інші поради, які варто вислуховувати по телефону. Доречі, згадала, що коли народився Вадим, мої "мами" - моя і Ігоря, домовились, що візьмуть по тижневій відпустці, що мені допомогти з дитиною і побутом. Коли приїхала моя мама, побула день і поїхала зі словами, що їй робити нічого. І Ігорова теж приїхала на день. Ігор картоплі зварити вміє, а я спати з ляльою теж вмію файно)))))
Все, що дитині потрібно - це мама. Згадала ще добрий спосіб - залізти в теплу ванну, дитинку покласти собі на живіт, накрити всіх водою і годувати груддю. Бажано світло виключити, звісно, або свічку засвітити.
І ще, не будьте байдужими, коли ляля плаче. Звісно в мами серце крається. Зазвичай)) Бо в мене не краялось ні чуть-чуть. Я виросла в сім'ї, де окрім мене ще було троє дітей, майже завжди хто плакав, мені було цілком нормально з цим жити. Тому Ігор постійно мені говорив - Ілонка, він плаче, візьми його, йому не добре! За пару років дійшло. Можна сидіти з ним і плакати разом, але лишати "поплакати" нізащо.
Маю ще один радикальний засіб "в рукаві". Одного разу, як Вадимко сильно розплакався і я не знала, що ще зробити, Ігор взяв його голого і виніс на мороз. На п'ять секунд. І це помогло)))) Знаю-знаю, який жах.
Але це було лише один раз, з Устимом теж таке раз трапилось, теж заспокоївся. І я зрозуміла, що перепад температури треба використовувати. Трошки прохолодніший коридор якраз підійде.
І за п'яточки за закінчення. Нікітін пише, що в ногах, ступнях захована вся терморегуляція, тобто якщо дитину роздіти, а ноги не холодніють, значить терморегуляція просто не включилась з народженням за непотрібністю. А має відійти кров тепла від ніг, щоб різко зберегти тепло. Тому ми накупили малюсіньких штанців, замість модних бодіків і чоловічків, і ноги тримали завжди босими. Цього загартування цілком досить для здоров'я. Тому що організм "шарить", яка "погода" навколо і адекватно реагує.
Здається все згадала. В кого є питання, з радістю відповім. Спокійних і радісних вам діток!