Вінниця)3
.третій пост про Вінницю, а саме про храм подільської народної школи, про центр і "єжезним":
В ) 1
В ) 2
В ) 3
В ) 4
В ) 5
В ) 6
.дерев'яна церква Микольська (Миколаївська), побудована "..старанієм ктитора Антона Пастельника в 1746 році" в народному подільському стилі. Триверха (трибанна), тридільна (тризрубна), три восьмерика з меншими діагональними гранями, які переходять в восьмерики барабани, а далі в восьмерики широкі шиї з главками, середній навовий восьмерик найширший, вівтарна частина трошечки більша(довша) за притвір, в апсиді три круглих вікна по усім основним сторонам, в наві два хрестообразних вікна, і в бабинці два маленьких прямокутних віконця, барабани в апсиді і притворі вже з однаковими гранями, в барабанах нави та бабінця по круглому віконцю по сторонах Пн та Пд, до притвору прибудований низенький тамбурок з подвоєними квадратними вікнами по бокових сторонах і ґанком при вході. Навкруги храму зроблене опасання(відкрита галерея), храм стоїть без фундаменту на кам'ятому підмурку, ошальований храм вертикальною шалівкою:
- церковщина обнесена кам'яною оградою, з Пд сторони зроблена брама з дзвіницею, дзвіниця двоярусна, перший ярус квадрат в плані, кам'яний, по кутах підпертий контрфорсами з буту, другий ярус дерев'яний з подвоєними вікнами на всі сторони, купол шатроподібний, покритий ґонтом, так, як і перехід між ярусами, вінчає дзвіницю главка на широкій восьмигранній шиї, дзвіниця можливо побудована вже в 19 столітті. На дзвіниці кований старий хрест, на церкві хрести однакові і мені здається вже сучасні :
- на церковщині стоїть величезний колокол 1905 року. Храм розташований на вулиці Маяковського на лівому березі Бугу, район Старе Місто. Неподалік, по тій же вулиці (24) зберігся старий будинок:
.вулиця Маяковського переходить в Староміський міст і одну з центральних вулиць - Оводова М. (козицького). З мосту можна побачити водяний вокзал(порт) з стареньким будинком, по одній інформації це будівля порту, по другій - баня, побудована в 1930х роках:
.далі Оводова (міський голова 19 ст) перетинається вулицею Князів Коріатовичів (князівства Литовського, які в 14ст боронили Поділля від татар) (колишня свердлова), на перехрестті (66,58) можна побачити два старих будинка, взагалі там по вулиці К.Коріатовичів багато старих будинків, нажаль в мене на неї не вистачило часу:
.далі відійдемо трохи від центру, по вулиці Пирогова (28) зберігся симпатичний особняк, він розташований поруч земської лікарні, нажаль я не приділив їй уваги, бо трохи не знав про її історію:
.але приділив увагу другій лікарні, по тій же вулиці(127), це вже лікарня для людей з розладами в психіці, побудована по проекту Дмитра К.Прусса (можливо це родич того Прусса К.К., що будував в Вінниці армійські казарми на Стрілецькій (1 пост)) в 1892-97 роках. Псих-лікарня носить ім'я О.І.Ющенка видатного академіка в цій галузі, він доречі недовго працював в цій лікарні наприкінці 19 сторіччя, контролював будівництво перший головний лікар В.Кузнєцов, на той час це була перша психіатрична лікарня на Поділлі, тому будувалась по всім світовим правилам і вимогам, план лікарні досить складний, безліч коридорів зв'язаних між собою. Стиль щось схоже на ренесанс, трапляються елементи неоруського, в оформлені екстерьеру присутні і міжповерхові карнизи, і сандрики, і якісь маленькі віконця над дверима і головним ризалітом, в деяких місцях перший поверх рустовано, на даху зустрічаються башточки і вежі. Поруч з основним корпусом трапляються і допоміжні, деякі частини лікарні загорожено, я так зрозумів там тюремні блоки з психами, біля лікарні чудовий парк з майже прирученою і відкормленою живністю, ще біля лікарні, ближче до Бугу є лікарське кладовище, там збереглась могила мершого гол.лікаря Кузнєцова, але я туди не дійшов, бракувало часу:
.потім я відвідав місцеве Пирогово, але то буде наступний пост. зараз повернемось до центру, тут досить чимало стареньких будинків, в різній формі збереження, по вулиці Пушкіна (22) цікавий будинок, змінює поверховість з рельєфом, гарно прикрашений ризалітами, парапетами, пілястрами, нішами і балконами, вікна або напівциркульні, або з лучковими перемичками, прикрашені замковими камнями, перший поверх рустований:
.на цій же вулиці Олександра Сергійовича (11,19): 1 - особняк 1911 року в блакитних кольорах, з зберігшимся кованим парапетом на даху, з трохи виступаючими ризалітами і рустованим першим поверхом; 2 - сучасний будинок (1988). але виконаний під старину:
.ну і головна домінанта вулиці(38) - це особняк капітана Четкова з флігелем, побудований в 1910-12 роках архітектором В.П.Листовничем, але деякі кажуть Г.Артиновим, це стиль модерн з усілякими фіндіклюшками-елементами, дуже важко описати це словами, тут безліч цікавого декору, балкони різних форм і розмірів, форми вікон квадратні з закругленими кутами, круглі, прямокутні, дуже вузькі і з лучковими перемичками, на даху парапет, він відділений від стін карнизом, який підпирається кронштейнами різних форм, є в будинку і башта - 4 поверх, з великим круглим вікном і балконом, є і напівкругла башта на першому та цокольному поверхах на куті будинка, з вуличного фасаду збереглась стара кована огорожа в модерновому стилі, зараз в цьому приміщенні міське управління архітектури та міського будівництва:
- а ось флігель ніяк не приведуть до тями, нібито він ніякого відношення не має до особняку(.
.і будинок на вулиці Олександра Соловйова (інтернаціональній)(2) - це теперішня 17 гімназія, побудована на початку 20 століття, має акуратне оформлення: ризаліти з парапетами на даху, лопатки по кутах і в інших місцях, прямокутні вікна оформлені різної форми налічниками, перший поверх рустований і зафарбований темним кольором, головним вчителем 33 роки тут працював той самий Соловйов в честь, якого і названа ця вулиця:
- перейдемо на другий бік від вулиці Соборної, а саме до Оводова (14,12), тут поруч два будинка, перший - побудований в 1930х роках, зараз в ньому кулінарний ліцей, в цій архітектурі можна знайти риси старовини: декоративні машикулі під дахом, лопатки, декоративні панелі на стінах і під і між вікнами, вікна з лучковими перемичками в неглибоких нішах, на даху парапети.
.другий будинок дореволюційний, двоповерховий з одноповерховою прибудовою ліворуч, з бокового фасаду має ледь виступаючий ризаліт, який закінчується трикутним фронтоном, з вуличного фасаду більш нарядний: вікна прикрашені замковим каменем, праворуч вікна зв'язані між собою напівциркульними нішами, на першому поверсі вікна з лучковими перемичками, на другому - напівциркульні, середня частина виділяється ризалітом з рустованими лопатками, між ними на другому поверсі кований балкон та вікно з тімпаном в якому розміщено мушлю, під дахом декоративна рослинна ліпнина з модульонами, над центральною частиною на даху невеликий шпиль, нажаль рослинність закриває всю красу будинку навіть в холодну пору року, я вже не кажу про теплу - тоді зовсім нічого не видно:
.далі пам'ятка-візитка Вінниці, це водогінна вежа, побудована в 1910-12 роках архітектором Григорієм Артиновим для міського водопроводу, під час війни використовувалась, як спостережливий пункт, тому була трохи обстріляна, залишились сліди від влучних пострілів, зараз тут музей:
.неподалік від свого творіння - башти, встановлено сучасний(2010) пам'ятник міському архітектору Григорію Григоровичу Артинову, який веде свій рід від ніженських греків, в місті близько 30 будинків, які мають відношення до цього архітектора, помер від тифу в 1919 році, де похований - невідомо, є припущення, що біля свого дітища - храму Воскресіння Хрестового, про який буде в наступному пості:
.ще одна нічна фотка, (нажаль мій аппарат не хоче нормально фоткать в темну пору доби, тому світлини не дуже(..) -драматичний театр ім.Садовського (один з керівників театру) досить сильно перебудований в 1948 році архітектором Д.Чорноволом, первісно мав вигляд, чимось схожого до київського, побудованого в 1910 році, але від нього майже нічого не лишилось(. і да, вулиця Театральна(13):
- а це пішла вулиця Грушевського, це на ній (перетин з Оводова) башта та пам'ятник Артинову в сквері Європейської площі, а поруч низка старих будівель(38) - 19 століття, але після ремонту, як новий.
.наступний будинок(30-32) з колонами і флігель прибудований до нього належав лікарю Вілінському, побудований на початку 20 століття в стилі модерну, в екстер'єрі виділяються модернові двері в оточені спарених колон тосканського ордеру. Балкони ще залишили стильову стару ковку, один з них підперто двома колонами, карниз підтримують кронштейни, над дверима на двох поверхах вікна потроєні і вузькі, а над ними на даху башточки парапету, взагалі стиль будинку чимось нагадує будинок Четкова (вище по тексту), звичайно цей простіший, ще в цьому будинку проживав художник, викладач реального училища В.Ф.Коренєв, після 1919 року тут розмістився краєзнавчий музей, зараз якесь кахве:
.длінючий і масивний будинок з прибудованим в 1960х третім поверхом, то тут міський суд, а будувався в 1910-12 роках Г.Артиновим та В.Прусаковим для міської управи та окружного суду, то теж по вулиці Грушевського (17\11) та Артинова: перший поверх рустовано, на другому вікна напівциркульні, кожне вікно оформлене напівколонами і атиком з фронтончиком, а ті вікна, що на ризалітах, так зовсім подвоєними колонами іонічного ордеру на тумбах і балюстрадою між тумбами, або подвоєними лопатками з балюстрадою, вікна прикрашені замковими каменями, атики - рослинним візерунком, а також колони і напівколони - декоративними стрічками, по периметру на поверхах в районі нижче відвіконня декоративні панелі, про третій савєцкій поверх я промовчу:
.по вулиці Артинова(13) руїна, побудована в 1912, при сересер тут був воєнкомат;
в другому (21) старому особняку по цій же вулиці, з 1933 року розміщена музична школа, будинок прикрашено ризалітом, на другому поверсі сандриками в формі франтона над атиком та пілястрами композитного ордеру, під вікнами декоративні балюстради, балкон теж з балюстрадами, який стоїть на виступаючому ризаліті першого поверху, всі поверхи рустовано, між третім і другим поверхом карниз прикрашено модульонами:
.наступні два будинка по вулиці Хлібній (3), перший дюже перебудований, а другий - літній театр в парку ім.Горького (післявоєнний). Там в тому парку в 1937-41 роках НКВС розстріляло та захоронили близько 10 000 людей (будинок НКВС розміщувався впритул до парку, розстріли проводились в будинку НКВС, захорон в трьох місцях міста: в парку, на кладовищі та фруктовому саду). Під час 2 світової(в 1943р) німці почали розлідування, а потім інформацію використовували в цілях агітації. Більш докладніше можна прочитати в вікі :
.наступним постом будуть близькі до міста села, які з часом приєднались до Вінниці...
В ) 1
В ) 2
В ) 3
В ) 4
В ) 5
В ) 6
.дерев'яна церква Микольська (Миколаївська), побудована "..старанієм ктитора Антона Пастельника в 1746 році" в народному подільському стилі. Триверха (трибанна), тридільна (тризрубна), три восьмерика з меншими діагональними гранями, які переходять в восьмерики барабани, а далі в восьмерики широкі шиї з главками, середній навовий восьмерик найширший, вівтарна частина трошечки більша(довша) за притвір, в апсиді три круглих вікна по усім основним сторонам, в наві два хрестообразних вікна, і в бабинці два маленьких прямокутних віконця, барабани в апсиді і притворі вже з однаковими гранями, в барабанах нави та бабінця по круглому віконцю по сторонах Пн та Пд, до притвору прибудований низенький тамбурок з подвоєними квадратними вікнами по бокових сторонах і ґанком при вході. Навкруги храму зроблене опасання(відкрита галерея), храм стоїть без фундаменту на кам'ятому підмурку, ошальований храм вертикальною шалівкою:
- церковщина обнесена кам'яною оградою, з Пд сторони зроблена брама з дзвіницею, дзвіниця двоярусна, перший ярус квадрат в плані, кам'яний, по кутах підпертий контрфорсами з буту, другий ярус дерев'яний з подвоєними вікнами на всі сторони, купол шатроподібний, покритий ґонтом, так, як і перехід між ярусами, вінчає дзвіницю главка на широкій восьмигранній шиї, дзвіниця можливо побудована вже в 19 столітті. На дзвіниці кований старий хрест, на церкві хрести однакові і мені здається вже сучасні :
- на церковщині стоїть величезний колокол 1905 року. Храм розташований на вулиці Маяковського на лівому березі Бугу, район Старе Місто. Неподалік, по тій же вулиці (24) зберігся старий будинок:
.вулиця Маяковського переходить в Староміський міст і одну з центральних вулиць - Оводова М. (козицького). З мосту можна побачити водяний вокзал(порт) з стареньким будинком, по одній інформації це будівля порту, по другій - баня, побудована в 1930х роках:
.далі Оводова (міський голова 19 ст) перетинається вулицею Князів Коріатовичів (князівства Литовського, які в 14ст боронили Поділля від татар) (колишня свердлова), на перехрестті (66,58) можна побачити два старих будинка, взагалі там по вулиці К.Коріатовичів багато старих будинків, нажаль в мене на неї не вистачило часу:
.далі відійдемо трохи від центру, по вулиці Пирогова (28) зберігся симпатичний особняк, він розташований поруч земської лікарні, нажаль я не приділив їй уваги, бо трохи не знав про її історію:
.але приділив увагу другій лікарні, по тій же вулиці(127), це вже лікарня для людей з розладами в психіці, побудована по проекту Дмитра К.Прусса (можливо це родич того Прусса К.К., що будував в Вінниці армійські казарми на Стрілецькій (1 пост)) в 1892-97 роках. Псих-лікарня носить ім'я О.І.Ющенка видатного академіка в цій галузі, він доречі недовго працював в цій лікарні наприкінці 19 сторіччя, контролював будівництво перший головний лікар В.Кузнєцов, на той час це була перша психіатрична лікарня на Поділлі, тому будувалась по всім світовим правилам і вимогам, план лікарні досить складний, безліч коридорів зв'язаних між собою. Стиль щось схоже на ренесанс, трапляються елементи неоруського, в оформлені екстерьеру присутні і міжповерхові карнизи, і сандрики, і якісь маленькі віконця над дверима і головним ризалітом, в деяких місцях перший поверх рустовано, на даху зустрічаються башточки і вежі. Поруч з основним корпусом трапляються і допоміжні, деякі частини лікарні загорожено, я так зрозумів там тюремні блоки з психами, біля лікарні чудовий парк з майже прирученою і відкормленою живністю, ще біля лікарні, ближче до Бугу є лікарське кладовище, там збереглась могила мершого гол.лікаря Кузнєцова, але я туди не дійшов, бракувало часу:
.потім я відвідав місцеве Пирогово, але то буде наступний пост. зараз повернемось до центру, тут досить чимало стареньких будинків, в різній формі збереження, по вулиці Пушкіна (22) цікавий будинок, змінює поверховість з рельєфом, гарно прикрашений ризалітами, парапетами, пілястрами, нішами і балконами, вікна або напівциркульні, або з лучковими перемичками, прикрашені замковими камнями, перший поверх рустований:
.на цій же вулиці Олександра Сергійовича (11,19): 1 - особняк 1911 року в блакитних кольорах, з зберігшимся кованим парапетом на даху, з трохи виступаючими ризалітами і рустованим першим поверхом; 2 - сучасний будинок (1988). але виконаний під старину:
.ну і головна домінанта вулиці(38) - це особняк капітана Четкова з флігелем, побудований в 1910-12 роках архітектором В.П.Листовничем, але деякі кажуть Г.Артиновим, це стиль модерн з усілякими фіндіклюшками-елементами, дуже важко описати це словами, тут безліч цікавого декору, балкони різних форм і розмірів, форми вікон квадратні з закругленими кутами, круглі, прямокутні, дуже вузькі і з лучковими перемичками, на даху парапет, він відділений від стін карнизом, який підпирається кронштейнами різних форм, є в будинку і башта - 4 поверх, з великим круглим вікном і балконом, є і напівкругла башта на першому та цокольному поверхах на куті будинка, з вуличного фасаду збереглась стара кована огорожа в модерновому стилі, зараз в цьому приміщенні міське управління архітектури та міського будівництва:
- а ось флігель ніяк не приведуть до тями, нібито він ніякого відношення не має до особняку(.
.і будинок на вулиці Олександра Соловйова (інтернаціональній)(2) - це теперішня 17 гімназія, побудована на початку 20 століття, має акуратне оформлення: ризаліти з парапетами на даху, лопатки по кутах і в інших місцях, прямокутні вікна оформлені різної форми налічниками, перший поверх рустований і зафарбований темним кольором, головним вчителем 33 роки тут працював той самий Соловйов в честь, якого і названа ця вулиця:
- перейдемо на другий бік від вулиці Соборної, а саме до Оводова (14,12), тут поруч два будинка, перший - побудований в 1930х роках, зараз в ньому кулінарний ліцей, в цій архітектурі можна знайти риси старовини: декоративні машикулі під дахом, лопатки, декоративні панелі на стінах і під і між вікнами, вікна з лучковими перемичками в неглибоких нішах, на даху парапети.
.другий будинок дореволюційний, двоповерховий з одноповерховою прибудовою ліворуч, з бокового фасаду має ледь виступаючий ризаліт, який закінчується трикутним фронтоном, з вуличного фасаду більш нарядний: вікна прикрашені замковим каменем, праворуч вікна зв'язані між собою напівциркульними нішами, на першому поверсі вікна з лучковими перемичками, на другому - напівциркульні, середня частина виділяється ризалітом з рустованими лопатками, між ними на другому поверсі кований балкон та вікно з тімпаном в якому розміщено мушлю, під дахом декоративна рослинна ліпнина з модульонами, над центральною частиною на даху невеликий шпиль, нажаль рослинність закриває всю красу будинку навіть в холодну пору року, я вже не кажу про теплу - тоді зовсім нічого не видно:
.далі пам'ятка-візитка Вінниці, це водогінна вежа, побудована в 1910-12 роках архітектором Григорієм Артиновим для міського водопроводу, під час війни використовувалась, як спостережливий пункт, тому була трохи обстріляна, залишились сліди від влучних пострілів, зараз тут музей:
.неподалік від свого творіння - башти, встановлено сучасний(2010) пам'ятник міському архітектору Григорію Григоровичу Артинову, який веде свій рід від ніженських греків, в місті близько 30 будинків, які мають відношення до цього архітектора, помер від тифу в 1919 році, де похований - невідомо, є припущення, що біля свого дітища - храму Воскресіння Хрестового, про який буде в наступному пості:
.ще одна нічна фотка, (нажаль мій аппарат не хоче нормально фоткать в темну пору доби, тому світлини не дуже(..) -драматичний театр ім.Садовського (один з керівників театру) досить сильно перебудований в 1948 році архітектором Д.Чорноволом, первісно мав вигляд, чимось схожого до київського, побудованого в 1910 році, але від нього майже нічого не лишилось(. і да, вулиця Театральна(13):
- а це пішла вулиця Грушевського, це на ній (перетин з Оводова) башта та пам'ятник Артинову в сквері Європейської площі, а поруч низка старих будівель(38) - 19 століття, але після ремонту, як новий.
.наступний будинок(30-32) з колонами і флігель прибудований до нього належав лікарю Вілінському, побудований на початку 20 століття в стилі модерну, в екстер'єрі виділяються модернові двері в оточені спарених колон тосканського ордеру. Балкони ще залишили стильову стару ковку, один з них підперто двома колонами, карниз підтримують кронштейни, над дверима на двох поверхах вікна потроєні і вузькі, а над ними на даху башточки парапету, взагалі стиль будинку чимось нагадує будинок Четкова (вище по тексту), звичайно цей простіший, ще в цьому будинку проживав художник, викладач реального училища В.Ф.Коренєв, після 1919 року тут розмістився краєзнавчий музей, зараз якесь кахве:
.длінючий і масивний будинок з прибудованим в 1960х третім поверхом, то тут міський суд, а будувався в 1910-12 роках Г.Артиновим та В.Прусаковим для міської управи та окружного суду, то теж по вулиці Грушевського (17\11) та Артинова: перший поверх рустовано, на другому вікна напівциркульні, кожне вікно оформлене напівколонами і атиком з фронтончиком, а ті вікна, що на ризалітах, так зовсім подвоєними колонами іонічного ордеру на тумбах і балюстрадою між тумбами, або подвоєними лопатками з балюстрадою, вікна прикрашені замковими каменями, атики - рослинним візерунком, а також колони і напівколони - декоративними стрічками, по периметру на поверхах в районі нижче відвіконня декоративні панелі, про третій савєцкій поверх я промовчу:
.по вулиці Артинова(13) руїна, побудована в 1912, при сересер тут був воєнкомат;
в другому (21) старому особняку по цій же вулиці, з 1933 року розміщена музична школа, будинок прикрашено ризалітом, на другому поверсі сандриками в формі франтона над атиком та пілястрами композитного ордеру, під вікнами декоративні балюстради, балкон теж з балюстрадами, який стоїть на виступаючому ризаліті першого поверху, всі поверхи рустовано, між третім і другим поверхом карниз прикрашено модульонами:
.наступні два будинка по вулиці Хлібній (3), перший дюже перебудований, а другий - літній театр в парку ім.Горького (післявоєнний). Там в тому парку в 1937-41 роках НКВС розстріляло та захоронили близько 10 000 людей (будинок НКВС розміщувався впритул до парку, розстріли проводились в будинку НКВС, захорон в трьох місцях міста: в парку, на кладовищі та фруктовому саду). Під час 2 світової(в 1943р) німці почали розлідування, а потім інформацію використовували в цілях агітації. Більш докладніше можна прочитати в вікі :
.наступним постом будуть близькі до міста села, які з часом приєднались до Вінниці...