ІІ - творча зустріч Літклубівців в м. Києві
Перехрестя доріг, мов перехрестки життів, - сходяться, розходяться, перетинаються, ідуть зигзагами, то зникають, то з’являються… І у всьому тому картинки-картинки-картинки - ряд полохливих яскравих кольорових образів, подібних лише розмальованим метеликам, котрі зриваються у лет серед багатьох пережитків, уламків спогадів і карбуються у пам’яті фотографічними візерунками позначок «те, що уже сталося». Сумно… але прекрасно… Хочеться багаторазових повторів, уповільнених детальних переглядів, проте… відпускаєш… Саме таким є післясмак ІІ творчої зустрічі мешканців літературного порталу «Літклуб» (litclub.org.ua), котра відбулася 14-го травня в місті Києві в руському клубі «Культ Ра» (Володимирівська, 4).
На фото (зліва на право): Вадим Шинкарук, Дмитро Княжич
Ні, в цей день не літало в повітрі ніц особливого, не дзвеніли дзвоники, не співали інакше птахи…То був просто день, коли двацяток мережевих юзерів, озброївшись своїми текстами, паперовими втілками внутрішніх переживань і невисловлених досі нікому думок, зібралися, аби познайомитися в реальному житті, поділитися, повірити і довести, що справа, розпочата Отаром Довженком і Назаром Байдалкою в тепер далекому 2001-му році, не була марною, що «Літературний клуб», покликаний підтримувати україномовних авторів, попри все, досі живий і готовий продовжувати свій терновий шлях у пошуках справжнього, чистого, неспотвореного літературного слова.
Зі східнослов’янським духом, в полоні міфологічних язичницьких інтер’єрів і закликів «Слава, Сонечку», - творча зустріч розпочалася з представлення і окреслення модераторами Катериною Ляшевською і Тетяною Швидченко десятирічної історії літературного порталу, адже мережеві клуби за інтересами - то явище хаотичне і мінливе. Через постійні зміни автури, вільножиття і пливу за течією, можна ненароком загубитися і втратити ключі від дверей самоідентифікації - хто ми, що, коли прийшли і для чого. Також були озвучені новостворені гасла клубу, основним з яких є: « Літклуб - літературний ресурс, для тих, кому просто в кайф писати, адже будь-який вияв творчості, як повітря чи душа, має значення, і зовсім не важить, ким ти є і чи є в сучасному літературному процесі».
Опісля, жартома, без надмірного пафосу і багатоповерхових пишних висловів, мов ненароком випущеною з рук веселковою стрічкою, почергово йшли знайомства з юзерами ресурсу в форматі літературних самопрезентацій.
На фото: Богдан Рачок
На фото: Роман Андрущенко
З п’ятихвилинними сольниками виступили, як поети і прозаїки з досвідом ( Вадим Шинкарук (Вадя Ротор), Дана Кваша ( Odud), Сашко Гриб, Богдан Рачок, Оксана Собко (Фрезія)), так і любителі, автори, котрі лише починають свій творчий шлях (Роман Андрущенко, Олеся Житкова, Анастасія Побережна (ledi kedi), Євген Галкін (Jack Radejko), Анастасія Швець (Анастасія), Віталій Степаненко (Nayjest), Тетяна Швидченко (Атена) та Катерина Ляшевська (Марина Тютюнець).
На фото: Анастасія Швець
Усі виступи супроводжувалися діалоговим перед і післясловом модератораторів, зокрема з юзерів витягувалася інформація особистого характеру і цілком смако-оцінна, пов’язана з рефлексіями, викликаними життям на «Літклубі».
На фото: модератори зустрічі
Мали місце також оголошення від адміністрації, донесені, на жаль, мережевим поштовиком, і обговорення подальших перспектив літклубівського руху в реалі.
Своєрідним розбавом для автури «Літклубу» послугували презентації: братньої літературної гутірки Оленки Бараненко «Поезія - це завжди неповторність»
На фото члени гутірки (зліва на право): Олена Славінська, Ярослав Молінський, Вікторія Діденко, Марія Манорик
київського поета Дмитра Княжича та виступ (просто бомбезніший!!!)
фольк-рок гурту «Камо грядеши».
Наостанок, за традицією, лишилися подяки: учасникам, глядачам, адміністрації руського клубу «Культу Ра», і усім тим, хто посприяв зібранню. А відбулося - просто суперово і навіть більше ніякі слова і доповнення не спадають на думку!!!
Десь приблизно так я писала б свій журмат рік тому, будучи супер-мега кльовим журналістом, як мені тоді здавалося. Усе те розплескалося б на довжелезну розвертову шпальту і було б закидане фотами, фотами, фотами і ще раз - фотами. Але я більше не журналіст, тому даруйте.
Із загальних вражень, - мене особисто, здивував кожен, кожен по-своєму. Я відкрила для себе масу чудових, вже не юзерів, а людей - справжніх, щирих, творчих і, безумовно, перспективних. А якщо щось десь йшло не зовсім гладко, то теж заслуговує поваги, адже це лишень перші спроби робити щось разом.
До речі, для любителів порнографії, опісля офіційної частини, про яку я загально-побіжно написала, як завжди, була і неофіційна, на якій… а от в цьому місці можете починати кусати лікті)))
Без коментарів...
На фото (зліва на право): Вадим Шинкарук, Дмитро Княжич
Ні, в цей день не літало в повітрі ніц особливого, не дзвеніли дзвоники, не співали інакше птахи…То був просто день, коли двацяток мережевих юзерів, озброївшись своїми текстами, паперовими втілками внутрішніх переживань і невисловлених досі нікому думок, зібралися, аби познайомитися в реальному житті, поділитися, повірити і довести, що справа, розпочата Отаром Довженком і Назаром Байдалкою в тепер далекому 2001-му році, не була марною, що «Літературний клуб», покликаний підтримувати україномовних авторів, попри все, досі живий і готовий продовжувати свій терновий шлях у пошуках справжнього, чистого, неспотвореного літературного слова.
Зі східнослов’янським духом, в полоні міфологічних язичницьких інтер’єрів і закликів «Слава, Сонечку», - творча зустріч розпочалася з представлення і окреслення модераторами Катериною Ляшевською і Тетяною Швидченко десятирічної історії літературного порталу, адже мережеві клуби за інтересами - то явище хаотичне і мінливе. Через постійні зміни автури, вільножиття і пливу за течією, можна ненароком загубитися і втратити ключі від дверей самоідентифікації - хто ми, що, коли прийшли і для чого. Також були озвучені новостворені гасла клубу, основним з яких є: « Літклуб - літературний ресурс, для тих, кому просто в кайф писати, адже будь-який вияв творчості, як повітря чи душа, має значення, і зовсім не важить, ким ти є і чи є в сучасному літературному процесі».
Опісля, жартома, без надмірного пафосу і багатоповерхових пишних висловів, мов ненароком випущеною з рук веселковою стрічкою, почергово йшли знайомства з юзерами ресурсу в форматі літературних самопрезентацій.
На фото: Богдан Рачок
На фото: Роман Андрущенко
З п’ятихвилинними сольниками виступили, як поети і прозаїки з досвідом ( Вадим Шинкарук (Вадя Ротор), Дана Кваша ( Odud), Сашко Гриб, Богдан Рачок, Оксана Собко (Фрезія)), так і любителі, автори, котрі лише починають свій творчий шлях (Роман Андрущенко, Олеся Житкова, Анастасія Побережна (ledi kedi), Євген Галкін (Jack Radejko), Анастасія Швець (Анастасія), Віталій Степаненко (Nayjest), Тетяна Швидченко (Атена) та Катерина Ляшевська (Марина Тютюнець).
На фото: Анастасія Швець
Усі виступи супроводжувалися діалоговим перед і післясловом модератораторів, зокрема з юзерів витягувалася інформація особистого характеру і цілком смако-оцінна, пов’язана з рефлексіями, викликаними життям на «Літклубі».
На фото: модератори зустрічі
Мали місце також оголошення від адміністрації, донесені, на жаль, мережевим поштовиком, і обговорення подальших перспектив літклубівського руху в реалі.
Своєрідним розбавом для автури «Літклубу» послугували презентації: братньої літературної гутірки Оленки Бараненко «Поезія - це завжди неповторність»
На фото члени гутірки (зліва на право): Олена Славінська, Ярослав Молінський, Вікторія Діденко, Марія Манорик
київського поета Дмитра Княжича та виступ (просто бомбезніший!!!)
фольк-рок гурту «Камо грядеши».
Наостанок, за традицією, лишилися подяки: учасникам, глядачам, адміністрації руського клубу «Культу Ра», і усім тим, хто посприяв зібранню. А відбулося - просто суперово і навіть більше ніякі слова і доповнення не спадають на думку!!!
Десь приблизно так я писала б свій журмат рік тому, будучи супер-мега кльовим журналістом, як мені тоді здавалося. Усе те розплескалося б на довжелезну розвертову шпальту і було б закидане фотами, фотами, фотами і ще раз - фотами. Але я більше не журналіст, тому даруйте.
Із загальних вражень, - мене особисто, здивував кожен, кожен по-своєму. Я відкрила для себе масу чудових, вже не юзерів, а людей - справжніх, щирих, творчих і, безумовно, перспективних. А якщо щось десь йшло не зовсім гладко, то теж заслуговує поваги, адже це лишень перші спроби робити щось разом.
До речі, для любителів порнографії, опісля офіційної частини, про яку я загально-побіжно написала, як завжди, була і неофіційна, на якій… а от в цьому місці можете починати кусати лікті)))
Без коментарів...