Доньки-матері
Сьогодні був чудєсний пройобаний день. До півдня на роботі, решта - вітер, холод і п'ятигодинне стирчання на дитячому майданчику. Микола б з мене риготав, як завжди, мовляв... Справа не в тому, що я могла провести цей день з більшою користю і комфортом, справа в тому, що мені байдуже. Це якесь тотальне невміння жити для себе і в кайф... Але один плюс - дописала вірша про геїв. Вийшло, правда, якось дуже непонятно про геїв, але шо вже вийшло. Мабуть, просто я не зовсім в темі.
Доньки-матері
два маленьких хлопчики граються в доньки-матері
змінюють ролі мов дешеві актори
чи збочені сексом фанатики
два маленькі хлопчики
носять брекети і рожеві халатики
два маленьких хлопчики
раз… два…
ми…
загублені наче м’ячики на цьому майданчику
сипимося піском крізь поранені пальці
у мій внутрішній Зальцбург
у твій замкнений Страсбург
надто схожі за статтю та відмінні
за складом
раз… два…
ми…
лише гойдалки, металеві повстанці,
які часом від вітру скриплять
хоча й змазані смальцем
які хрипло і гірко кричать
ніби діти покарані...
ми…
два маленьких хлопчики
котрі грають постійно
у доньки-матері…
Доньки-матері
два маленьких хлопчики граються в доньки-матері
змінюють ролі мов дешеві актори
чи збочені сексом фанатики
два маленькі хлопчики
носять брекети і рожеві халатики
два маленьких хлопчики
раз… два…
ми…
загублені наче м’ячики на цьому майданчику
сипимося піском крізь поранені пальці
у мій внутрішній Зальцбург
у твій замкнений Страсбург
надто схожі за статтю та відмінні
за складом
раз… два…
ми…
лише гойдалки, металеві повстанці,
які часом від вітру скриплять
хоча й змазані смальцем
які хрипло і гірко кричать
ніби діти покарані...
ми…
два маленьких хлопчики
котрі грають постійно
у доньки-матері…