(no subject)
Сьогодні останній день моєї дивної відпустки. Навіть не знаю, як описати слвами ті враження... Планувала безліч корисних справ, але не буду нічого робити - поживу для себе...
Учора уночі читала Мар"яну Савку - не перший раз перечитую її "Бостон-Джаз", але кожного разу по-новому розумію. Після декількох сторінок зрозуміла, що можу дописати свій розпочатий нещодавно вірш. Це мала б бути поема, бо нові рядки ще довго лізли в голову... Проте зарано, якийся неземний страх поселений в мені і не дає дізнатися, а що ж там у віршах буде потім...
Зараз прокинулася й готуюся прочитати все, що написала уночі, бо рядки важливі, бо вони конкретно адресовані. А Він чекає на них...
Таке солодке чекання...
Учора уночі читала Мар"яну Савку - не перший раз перечитую її "Бостон-Джаз", але кожного разу по-новому розумію. Після декількох сторінок зрозуміла, що можу дописати свій розпочатий нещодавно вірш. Це мала б бути поема, бо нові рядки ще довго лізли в голову... Проте зарано, якийся неземний страх поселений в мені і не дає дізнатися, а що ж там у віршах буде потім...
Зараз прокинулася й готуюся прочитати все, що написала уночі, бо рядки важливі, бо вони конкретно адресовані. А Він чекає на них...
Таке солодке чекання...