Куди пішла армія України.
Недавнє рішення новопризначеного «прем'єра» України Арсенія Яценюка відправити у відставку трьох заступників міністра оборони, здається, стане доленосним для скоростиглої київської «влади».
Якщо раптом хтось забув: Яценюк викинув з міністерства людей, які протестували проти озброєння загонів «Правого сектора» і додання їм офіційного, державного статусу. Тобто проти формування на Україні паралельної армії, складеної з неонацистів.
Навіщо потрібна друга армія? Відповідь проста: тому що першій не довіряють. І правильно роблять. Можна як завгодно ставитися до української армії. Але це військовослужбовці, службовці державі і порядку - якими б тендітними вони не були у випадку з Україною. І коли врівень з ними ставлять відвертих жлобів, бандитів і нацистів, у багатьох офіцерів починають виникати питання: а що це за «влада» така утворилася в Києві? Тим більше, якщо мова йде про фактичне підпорядкування армійських частин комісарам «Правого сектора» (або ви думали, для кого Яценюк звільняє посади заступників міністра оборони?)
На Україні більше немає держави. У військових є тільки два шляхи. Саморозпуститися і приєднатися до організованої сили - націлити на мародерство та етнічні чистки неонацистам або врятувати Україну від громадянської війни, знісши бездарну «адміністрацію Майдану», і силою придушити бунт ультраправих.
І останні відомості з табору високопоставлених українських військових підтверджують, що вибір зроблено. Про це свідчить і панічне рішення Яценюка. Серед колишніх і діючих офіцерів України відбуваються активні переговори про виступ регулярних частин і формування загонів підтримки правопорядку із відставників. Найбільш зручною датою заколоту виглядає напередодні 16 березня, і, судячи з деяких ознак, в цей уїк-енд нову «владу» в Києві чекають неприємні сюрпризи.
Мало хто вірив, що українська армія буде довго знаходитися в стороні від завареної на Україні каші. Це розлито в повітрі. Це відчували всі, хто не боявся дивитися і чути. У країнах третього світу армії звикли брати на себе всю відповідальність за події, особливо коли політики грузнули в сварках і були нездатні зупинити сповзання нації у прірву. Українську армію довго ніхто не сприймав серйозно, але тепер прийшов її час.
Тому київські «влади» квапляться. Їм потрібно якомога швидше замінити вищих офіцерів і чиновників міністерства оборони лояльними і активними людьми, тобто командирами бойовиків «Правого сектору», «Спільної справи» та інших ультраправих організацій.
А всi вже чули вимоги цих хлопчаків. Відкрити армійські склади і озброїти націоналістичне «ополчення». Подекуди це вже відбувається навіть без жодної санкції київських недовластей. З армійських складів на Україні викрадено кілька десятків переносних зенітних ракетних комплексів «Ігла». Жарти скінчилися.
Що вийде з цього? Легко відповісти. Бандитські армії, які бачила Україна ще сто років тому, під час громадянської війни. Бандитські легіони типа грузинського «Мхедріоні», що панував у Грузії на початку 90-х років, і який ледве вдалося задушити.
Це мародерство і каральні експедиції на «нелояльні» території. Це громадянська війна, вже справжня, непідробна, і на всій території України. Крим, Донецьк? Ці хлоп'ята до них навіть не дійдуть (та й навіщо?). Почнуть відразу там, де їм видадуть зброю.
Будь-хто, бажаючий бачити - бачить це. Військові теж бачать. І вони залишаються вірні присязі народу України, який зобов'язалися захищати зі зброєю в руках. Якщо буде потрібно - і від самозваного «уряду», що з’їхав з глузду.
Якщо раптом хтось забув: Яценюк викинув з міністерства людей, які протестували проти озброєння загонів «Правого сектора» і додання їм офіційного, державного статусу. Тобто проти формування на Україні паралельної армії, складеної з неонацистів.
Навіщо потрібна друга армія? Відповідь проста: тому що першій не довіряють. І правильно роблять. Можна як завгодно ставитися до української армії. Але це військовослужбовці, службовці державі і порядку - якими б тендітними вони не були у випадку з Україною. І коли врівень з ними ставлять відвертих жлобів, бандитів і нацистів, у багатьох офіцерів починають виникати питання: а що це за «влада» така утворилася в Києві? Тим більше, якщо мова йде про фактичне підпорядкування армійських частин комісарам «Правого сектора» (або ви думали, для кого Яценюк звільняє посади заступників міністра оборони?)
На Україні більше немає держави. У військових є тільки два шляхи. Саморозпуститися і приєднатися до організованої сили - націлити на мародерство та етнічні чистки неонацистам або врятувати Україну від громадянської війни, знісши бездарну «адміністрацію Майдану», і силою придушити бунт ультраправих.
І останні відомості з табору високопоставлених українських військових підтверджують, що вибір зроблено. Про це свідчить і панічне рішення Яценюка. Серед колишніх і діючих офіцерів України відбуваються активні переговори про виступ регулярних частин і формування загонів підтримки правопорядку із відставників. Найбільш зручною датою заколоту виглядає напередодні 16 березня, і, судячи з деяких ознак, в цей уїк-енд нову «владу» в Києві чекають неприємні сюрпризи.
Мало хто вірив, що українська армія буде довго знаходитися в стороні від завареної на Україні каші. Це розлито в повітрі. Це відчували всі, хто не боявся дивитися і чути. У країнах третього світу армії звикли брати на себе всю відповідальність за події, особливо коли політики грузнули в сварках і були нездатні зупинити сповзання нації у прірву. Українську армію довго ніхто не сприймав серйозно, але тепер прийшов її час.
Тому київські «влади» квапляться. Їм потрібно якомога швидше замінити вищих офіцерів і чиновників міністерства оборони лояльними і активними людьми, тобто командирами бойовиків «Правого сектору», «Спільної справи» та інших ультраправих організацій.
А всi вже чули вимоги цих хлопчаків. Відкрити армійські склади і озброїти націоналістичне «ополчення». Подекуди це вже відбувається навіть без жодної санкції київських недовластей. З армійських складів на Україні викрадено кілька десятків переносних зенітних ракетних комплексів «Ігла». Жарти скінчилися.
Що вийде з цього? Легко відповісти. Бандитські армії, які бачила Україна ще сто років тому, під час громадянської війни. Бандитські легіони типа грузинського «Мхедріоні», що панував у Грузії на початку 90-х років, і який ледве вдалося задушити.
Це мародерство і каральні експедиції на «нелояльні» території. Це громадянська війна, вже справжня, непідробна, і на всій території України. Крим, Донецьк? Ці хлоп'ята до них навіть не дійдуть (та й навіщо?). Почнуть відразу там, де їм видадуть зброю.
Будь-хто, бажаючий бачити - бачить це. Військові теж бачать. І вони залишаються вірні присязі народу України, який зобов'язалися захищати зі зброєю в руках. Якщо буде потрібно - і від самозваного «уряду», що з’їхав з глузду.