ЗМІ - не наші друзі, невже досі не зрозуміло? Їх власники - олігархи і влада
Прочитав тут інтерв'ю з... цитую "легендарним волинянином Олегом Кузьміних, командиром «кіборгів»". Правда, гарний початок, як для незалежної, об'єктивної журналістики у період війни?
Скажіть мені, які цілі мають стояти перед редакціями, перед журналістами у період війни? На мій погляд (а я маю, так би мовити, деяку належність до цієї професії, тому знайомий і з величезною кількістю теоретичної бази журналістики, вивчав історію цієї справи, та й взагалі, тут не треба професійно навіть заглиблюватися, щоб розуміти нюанси журналістики справжньої, покликаної нести правду людям), журналісти мають займатися:
- інформуванням про події, наданням чіткої інформації, що де коли сталося. І не дані від Міністерством Оборони (це ж влада, а влада завжди бреше), а розшукувати самостійно, наскільки це можливо, чи ретельно перевіряючи будь-яку інформацію, що надходить з фронту;
- наданням слова усім сторонам конфлікту;
- всебічним аналізом ситуації, наданням різноманітних вірогідних версій сценаріїв того, що насправді відбувається у реальності, для осмислення аудиторією разом із нею. Не годувати аудиторію готовими висновками чи підводити до них! Натомість надавати "пищу для ума";
- не ставати на бік жодної зі сторін у жодному разі. Навіть на бік постраждалих. Журналіст сам має бути відсторонений, він є лише передатчиком емоцій людей, зовнішнім споглядачем.
У період війни усі вимоги до роботи стають лише жорсткішими. Тут треба розуміти, чого треба досягти. На мій погляд, будь-яка нормальна людина хоче миру і якомога менших жертв як серед військових, так і серед мирних, якомога меншого ушкодження інфраструктури і використання матеріальних ресурсів. Щоб цього досягти, мають бути знешкоджені ті, хто є ініціаторами конфлікту, хто постійно підкидує дрова до вогнища. Тому і варто займатися пошуками правди, адже доки вона не буде встановлена, війну не зупинити.
Багато що ще можна казати про нюанси журналістської справи, але давайте повернемося до наших сучасних ЗМІ, які голосно заявляють про свободу слова, демократію, патріотизм, шляхетність, ідеали тощо, а самі найнахабнішими методами, заглядаючи вам прямо в очі, брешуть, маніпулюють, перекручують інформацію, грають, як хочуть на наших емоціях... Подивимось уважно на текст цього інтерв'ю.
Текст спрямований на прославлення цієї людини і створення образу "героя". Нами з перших же речень маніпулюють - легендарний, схуд у полоні, у кожному питанні - лестощі. "Герой" - теж не найбільший скромняга, одразу ж "непомітно" починає себе піарити - "я - як випущена стріла, яку може зупинити тільки визначена ціль" (якісь попсові шаблонні образи), "до речі, через мою тверду позицію з помітною повагою", "для мене це питання честі", "Якби не книги - вони в цехах на підлозі валялись, дах би поїхав. рятували думки про сім’ю, спогади" (він книжки читав - о боже, про це обов'язково треба сказати, щоб ми ще раз побачили, який він хороший). Оцей шедевральний шматок я процитую повністю:
- Полон змінив тебе?
- Так. На заводі знайшов і прочитав Біблію. Ще читав книгу Оксани Забужко «Музей покинутих секретів» українською. Ці книги перегукуються, в них однакові висновки - завжди будь собою, будь людиною. Набожним я не став, але якось зібрався душею. Краще зрозумів, що я вибрав саме свій шлях, шлях військового. І в полоні себе не втратив…
У вас навернулися сльози на очі? Мали навернутися. Я майже вже заридав! Бачте, яка людина! Просто криштально чистий! Герой! І за дружиною сумує, і Біблію читає, і справжній військовий! Жодної темної пляминки. Лише світло! Який молодець.
Це був сарказм, якщо хтось не зрозумів. Якщо серйозно до справи, так ніхто не робить. Нами маніпулюють. Цей текст - звичайна пропаганда, спрямована на те, щоб вбити нам у голови, що ми хороші - вони погані. Грають гарно на емоціях, спеціально для цього за допомогою виважених питань і відповідей, створюють конкретний ідеальний образ "война-бійця-захисника", який ми маємо автоматично любити і поважати. Жодних тобі незручних питань, скоріш за все і відповіді писав сам "журналіст".
Тут же одразу видно однобічність висвітлення неозброєним оком. Я вам зізнаюсь, колись працював в одному бізнес-виданні, писав рекламні тексти, було й таке по молодості. Так от, бувало, робив інтерв'ю з "солідними чуваками", власниками бізнесів, щоб прорекламувати потім їх продукт. Це простенький піар, щоб викликати симпатію і повагу до компанії, створити гарну репутацію. Тоді на продукт чи послугу западають краще. Знаєте, мене ще тоді дивувало - як люди ведуться на подібну лажу??? А купували нас, читали. Тепер я бачу подібне, тільки у набагато більших масштабах.
Якби ж люди не продовжували сприймати подібні тести, що маскуються під журналістику! Але ж оце інтерв'ю я надибав у свого одного знайомого, він виклав його у соцмережах. І такого лайна предостатньо. І що я бачу навкруги - люди ніби й знають, що ЗМІ брешуть, але продовжують жити тою картинкою реальності, яку ті створюють.
ЗМІ, практично усі, працюють за вказівками влади і олігархів, тому не є нашими друзями і джерелами інформації. Люди, доки ми їх сприйматимемо, ми нічого не зможемо змінити у нашій країні!
[Перевод на русский]
Прочитал тут интервью с ... цитирую "легендарным волынянином Олегом Кузьминых, командиром «киборгов»". Правда, хорошее начало, как для независимой, объективной журналистики в период войны?
Скажите мне, какие цели должны стоять перед редакциями, перед журналистами в период войны? На мой взгляд (а я, так сказать, некоторую принадлежность к этой профессии имею, потому знаком и с огромным количеством теоретической базы журналистики, и изучал историю этого дела, и вообще, здесь не надо профессионально даже углубляться, чтобы понимать нюансы журналистики настоящей, призванной нести правду людям), журналисты должны заниматься:
- информированием о событиях, предоставлением четкой информации, где когда произошло. И не данные от Министерства Обороны (это же власть, а власть всегда врет), а искать самостоятельно, насколько это возможно, или тщательно проверяя любую информацию, поступающую с фронта;
- предоставлением слова всем сторонам конфликта;
- всесторонним анализом ситуации, предоставлением различных возможных версий сценариев того, что происходит в реальности, для осмысления аудиторией, делать это нужно вместе с ней. Не кормить алюдей готовыми выводами или подводить к ним! Зато предоставлять "пищу для ума";
- не становиться на сторону одной из сторон в любом случае. Даже на сторону пострадавших. Журналист сам должен быть отстранен, он лишь является передатчиком эмоций людей, внешним наблюдателем.
В период войны все требования к работе становятся только жестче. Здесь надо понимать, чего нужно достичь. На мой взгляд, любой нормальный человек хочет мира и как можно меньших жертв как среди военных, так и среди мирных, как можно меньшего повреждения инфраструктуры и использования материальных ресурсов. Чтобы к этому придти, должны быть обезврежены те, кто являются инициаторами конфликта, кто постоянно подкидывает дрова в огонь. Поэтому и стоит заниматься поисками правды, ведь пока она не будет установлена, войну не остановить.
Многое еще можно говорить о нюансах журналистского дела, но давайте вернемся к нашим современным СМИ, которые громко заявляют о свободе слова, демократии, патриотизме, благородстве, идеалах и т.д., а сами наглыми методами, заглядывая вам прямо в глаза, врут, манипулируют, перекручивают информацию, играют, как хотят на наших эмоциях ... Посмотрим внимательно на текст этого интервью.
Текст направлен на прославление этого человека и создания образа "героя". Нами с первых же предложений манипулируют - легендарный, похудел в плену, в каждом вопросе - лесть. "Герой" - тоже не самый скромняга, сразу же «незаметно» начинает себя пиарить - "я - как выпущенная стрела, которую может остановить только определенная цель" (какие попсовые шаблонные образы), "кстати, из-за моей твердой позиции с заметным уважением","для меня этот вопрос чести","Если бы не книги - они в цехах на полу валялись, крышей бы поехал. спасали мысли о семье, воспоминания" (он книги читал - о боже, об этом обязательно надо сказать, чтобы мы еще раз увидели, какой он хороший). Этот шедевральный кусок я процитирую полностью:
- Плен изменил тебя?
- Да. На заводе нашел и прочитал Библию. Еще читал книгу Оксаны Забужко "Музей заброшенных секретов" на украинском. Эти книги перекликаются, у них одинаковые выводы - всегда собой, будь человеком. Набожным я не стал, но как-то собрался душой. Лучше понял, что я выбрал именно свой путь, путь военного. И в плену себя не потерял...
У вас навернулись слезы на глаза? Должны были. Я почти уже зарыдал! Видите, какой человек! Просто кристально чистый! Герой! И за женой грустит, и Библию читает, и настоящий военный! Никакого темного пятнышка. Только свет! Какой молодец.
Это был сарказм, если кто не понял. Если серьезно к делу, так никто не делает. Нами манипулируют. Этот текст - обычная пропаганда, направленная на то, чтобы вбить нам в головы, что мы хорошие - они плохие. Играют хорошо на эмоциях, специально для этого с помощью взвешенных вопросов и ответов, создают конкретный идеальный образ "война-бойца-защитника", который мы должны автоматически любить и уважать. Никаких тебе неудобных вопросов, скорее всего и ответы писал сам "журналист".
Здесь же сразу видно односторонность освещения невооруженным глазом. Я вам признаюсь, когда-то работал в одном бизнес-издании, писал рекламные тексты, было и такое по молодости. Так вот, бывало, делал интервью с "солидными чуваками", владельцами бизнесов, чтобы прорекламировать потом их продукт. Это простенький пиар, чтобы вызвать симпатию и уважение к компании, создать хорошую репутацию. Тогда на продукт или услугу западают лучше. Знаете, меня еще тогда удивляло - как люди ведутся на подобную лажу??? А покупали нас, читали. Теперь я вижу подобное, только в гораздо больших масштабах.
Если бы люди не продолжали воспринимать подобные тесты, что маскируются под журналистику! Но это интервью я нашел у своего одного знакомого, например, он выложил его в соцсетях. И такого дерьма предостаточно. И что я вижу вокруг - люди вроде бы и знают, что СМИ врут, но продолжают жить той картинкой реальности, которую те создают.
СМИ, практически все, работают по указаниям власти и олигархов, поэтому не являются нашими друзьями и источниками информации. Люди, пока мы их продолжаем воспринимать, мы ничего не сможем изменить в нашей стране!
