Хотчу підняти тему, яка знаєте, вже добряче мене дістала. Так я проти війни на території нашої країни і вважаю, що кожен солдат, хто присутній в зоні АТО чи збирається туди їхати, якщо в нього ще присутні якісь залишки совісті та людяності, має два варіанти. Перший зовсім пацифістський - скласти зброю і не стріляти. "Не стреляй! Не стреляй!" - як співав Шевчук. Чи другий - зібрати таких же як ти братів з нещастя та піти з цією зброєю на тех, хто вас спрямував на війну.
Це найбільш розумний шлях, бо таким чином є хоча б невеличка надія на те, що можна щось змінити. Боїтеся? Чого? Смерті? А що чекає вас на Донбасі? Але є різниця - вмирати, коли на совісті в тебе сотні, якщо не тисячі загиблих невинних людей (навіть якщо ти не стріляв по них). Вже твоє перебування на території конфлікту провокує те, що летять кулі. І більше усього гине мирних людей. Чи ти зможеш піти з цього світу з таким тягарем на душі і совісті.