Засоби масового знищення, або Правда завжди зі смаком крові
Як прикро, коли прекрасні і гарні речі, які призначені для того, щоб нести світло, правду і справедливість, псують таким чином, що перетворюють на іх повну протилежність, яка потім поводить себе, як свій же двійник, але темний - повний антипод. Це завжди найдієвіший спосіб боротьби з ними, а може і єдиний, що взагалі існує. Підмінити поняття, спотворити найкращі прояви, заставити працювати на зовсім протилежні цілі, ніж ті, що були в них з самого початку. Як, наприклад із засобами масової інформації, які перетворюють на рупори пропаганди, на засоби масового знищення.
Журналістика - це зовсім не тоді, коли ти узяв вигідну чи необхідну для певних цілей точку зору чи певну систему координат, а потім підлаштовуєш під неї усе, що бачиш навколо. За справжню журналістику тебе не стануть гладити по голові, не стануть одразу слухняно сприймати, тебе не будуть розцінювати, як того, чиїми устами глаголить істина, при чому єдина і непорушна.
Журналістика прекрасна своїм бунтарським пошуком правди, коли ти до останнього шукаєш, коли постійно сумніваєшся у всьому, навіть у своїх власних висновках. Коли ти ніколи не стверджуєш, що правий на усі 100%, коли усіма силами намагаєшся донести до людей, що думати вони мають самі, ніхто не Господь Бог і не знає усього, що відбувається насправді.
Для журналістики потрібна велика мудрість, щоб сприйняти і зрозуміти точки зору усіх сторін конфлікту чи спірної ситуації, щоб залишатися неупередженим і відстороненим під час аналізу, щоб ризикувати і знаходити найнесподіваніші шляхи і способи пошуку істинних знань. А потім, мов Прометей, нести їх людям, заздалегідь підготувавшися морально, що цілком вірогідно тебе очікує його доля. При чому зроблять це ті ж, заради кого ти так стараєшся, саме вони першими заплюють тебе, затаврують, не повірять жодному моменту. Журналістика - це коли тебе жорстоко б'ють за кожне слово, що ти вимовляєш, щоб ти тільки закрив рота, через що правда набуває смаку крові. Коли тебе ненавидять, хочуть знищити, хочуть дуже терміново кудись подіти, позбавитися, аж до панічних і параноїдальних реакцій. Бо навіть якщо ти будеш мовчати, правда дивитиметься твоїми очима, правда буде у кожному твоєму русі, жесті, усе твоє існування стає її підтвердженням. Але життя така цікава штука, що чим більше тебе б'ють за правду, тим яскравішим стає цей вогонь, що ти намагаєшся донести, і тим краще його видно.
Усі ці моменти, перераховані мною вище, вже дуже давно не характеризують наші сучасні засоби масової інформації, з яких щоденно ллється потік брехні та пропаганди, створюваний для досягнення цілей, вигідних владі. А вони завжди не мають ажнічого спільного з інтересами народу і справедливістю. Це, здається, і малій дитині відомо. Так чого ж це наше суспільство останні часи так наївно довіряє засобам масового знищення? Чи забули, що вони насправді собою являють?
[Перевод на русский]
Как обидно, когда прекрасные и хорошие штуки, которые предназначены для того, чтобы нести свет, правду и справедливость, портят таким образом, что превращают в их полную противоположность, которая потом ведет себя как свой же двойник, но темный, - полный антипод. Это всегда самый действенный способ борьбы с ними, а может и единственный, который вообще существует. Подменить понятия, исказить лучшие проявления, заставить работать на совершенно противоположные цели, чем те, что были у них с самого начала. Как, например со средствами массовой информации, которые превращают в рупоры пропаганды, в средства массового уничтожения.
Журналистика - это вовсе не тогда, когда ты принял выгодную или необходимую для определенных целей точку зрения или определенную систему координат, а затем подстраиваешь под нее все, что видишь вокруг. За настоящую журналистику тебя не станут гладить по голове, не станут сразу послушно воспринимать, тебя не будут расценивать, как того, чьими устами глаголет истина, причем единственная и незыблемая.
Журналистика прекрасна своим бунтарским поиском правды, когда ты до последнего ищешь, когда постоянно сомневаешься во всем, даже в своих собственных выводах. Когда ты никогда не утверждаешь, что прав на все 100%, когда всеми силами пытаешься донести до людей, что думать они должны сами, и никто не Господь Бог и не знает всего, что происходит на самом деле.
Для журналистики требуется большая мудрость, чтобы воспринять и понять точки зрения всех сторон конфликта или спорной ситуации, чтобы оставаться беспристрастным и отстраненным при анализе, чтобы рисковать и находить неожиданные пути и способы поиска истинных знаний. А потом, как Прометей, нести их людям, заранее подготовившись морально, что вполне вероятно тебя ожидает его судьба. Причем сделают это те же, ради кого ты так стараешься, именно они первыми заплюют тебя, заклеймят, не поверят ни одному моменту. Журналистика - это когда тебя жестоко бьют за каждое слово, что ты произносишь, чтобы ты только закрыл рот, отчего правда приобретает вкус крови. Когда тебя ненавидят, хотят уничтожить, хотят очень срочно куда-то деть, избавиться, до панических и параноидальных реакций. Потому что даже если ты будешь молчать, правда будет смотреть твоими глазами, правда будет в каждом твоем движении, жесте, всё твое существование становится её подтверждением. Но жизнь такая интересная штука, что чем больше тебя бьют за правду, тем ярче становится этот огонь, который ты пытаешься донести, и тем лучше его видно.
Все эти моменты, перечисленные мной выше, уже очень давно не характеризуют наши современные средства массовой информации, из которых ежедневно льется поток лжи и пропаганды, создаваемый для достижения целей, выгодных власти. А они всегда не имеют абсолютно ничего общего с интересами народа и справедливостью. Это, кажется, и маленькому ребенку понятно. Так почему же это наше общество в последнее время так наивно доверяет средствам массового уничтожения? Или забыли, что они на самом деле из себя представляют?
