Батькам не до мене. Вони зайняті - війна
Скажіть мені, чи люди взагалі перестали відчувати? У мене таке враження, що війну сприймають, ніби голівудську постановку чи компьютерну гру, мов це усе не насправді відбувається. Вам боляче, коли ви поріжете руку? А коли ламаєте? Згадайте якийся випадок, коли вашому життю загрожувала небезпека. Наскільки сильним був тоді ваш страх? Чого найбільше ви боялися у дитинстві? Пам'ятаєте те відчуття? А навколо вас у ті часи вибухали снаряди? А на ваших очах вмирав хтось, коли ви були малі? Як би ви відреагували?
Як взагалі можна було допустити, щоб у наш час на нашій землі гинули діти? А більшість суспільства навколо мене спокійно собі живе і змогла абстрагуватися від того, що десь поруч комусь дуже-дуже боляче. Вони воліють вести дискусії на кухнях, розбиратися, хто про кого що каже, хто у яких моментах історії був неправий тощо. Тобто переймаються настільки безглуздими речами і найголовніше коли - у той час як гинуть діти. Гинуть! Діти! І ще зазвичай усі ніби ж сповідують "святі ідеали". Тільки святість уся пішла нанівець.
Я не знаю, чи живі на сьогоднішній день ті, хто зараз на цих фото стоять з плакатами і хочуть лише одного - щоб можна було жити...
Чи коштуть, перефразуючи класика, усі блага світу, усі багатства і високі ідеї того, щоб невинні створіння страждали без причини? Чи, можливо, варто знаходити інші методи вирішення проблем?
[Перевод на русский]
Скажите мне, люди вообще перестали чувствовать? У меня такое впечатление, что войну воспринимают, будто голливудскую постановку или компьютерную игру, как будто это все не на самом деле происходит. Вам больно, когда вы порежете руку? А когда ломаете? Вспомните какой-то случай, когда вашей жизни угрожала опасность. Насколько сильным был тогда ваш страх? Чего больше вы боялись в детстве? Помните то чувство? А вокруг вас в те времена взрывались снаряды? А на ваших глазах умирал кто-то, когда вы были маленькими? Как бы вы отреагировали?
Как вообще можно было допустить, чтобы в наше время на нашей земле гибли дети? Большинство общества вокруг меня спокойно живет и смогло абстрагироваться от того, что где-то рядом кому-то очень-очень больно. Они предпочитают вести дискуссии на кухнях, разбираться, кто о ком что говорит, кто в каких моментах истории был неправ и тому подобное. То есть переймаються настолько бессмысленными вещами и самое главное когда - в то время, как гибнут дети. Гибнут! Дети! И еще обычно все вроде бы исповедуют "святые идеалы". Только святость вся пошла насмарку.
Я не знаю, живы ли на сегодняшний день ребята, которые сейчас на этих фото стоят с плакатами и хотят только одного - чтобы можно было жить...
Стоят ли, перефразируя классика, все блага мира, все богатства и высокие идеи того, чтобы невинные создания страдали без причины? Или, возможно, стоит находить другие методы разрешения проблем?
Як взагалі можна було допустити, щоб у наш час на нашій землі гинули діти? А більшість суспільства навколо мене спокійно собі живе і змогла абстрагуватися від того, що десь поруч комусь дуже-дуже боляче. Вони воліють вести дискусії на кухнях, розбиратися, хто про кого що каже, хто у яких моментах історії був неправий тощо. Тобто переймаються настільки безглуздими речами і найголовніше коли - у той час як гинуть діти. Гинуть! Діти! І ще зазвичай усі ніби ж сповідують "святі ідеали". Тільки святість уся пішла нанівець.
Я не знаю, чи живі на сьогоднішній день ті, хто зараз на цих фото стоять з плакатами і хочуть лише одного - щоб можна було жити...
Чи коштуть, перефразуючи класика, усі блага світу, усі багатства і високі ідеї того, щоб невинні створіння страждали без причини? Чи, можливо, варто знаходити інші методи вирішення проблем?
[Перевод на русский]
Скажите мне, люди вообще перестали чувствовать? У меня такое впечатление, что войну воспринимают, будто голливудскую постановку или компьютерную игру, как будто это все не на самом деле происходит. Вам больно, когда вы порежете руку? А когда ломаете? Вспомните какой-то случай, когда вашей жизни угрожала опасность. Насколько сильным был тогда ваш страх? Чего больше вы боялись в детстве? Помните то чувство? А вокруг вас в те времена взрывались снаряды? А на ваших глазах умирал кто-то, когда вы были маленькими? Как бы вы отреагировали?
Как вообще можно было допустить, чтобы в наше время на нашей земле гибли дети? Большинство общества вокруг меня спокойно живет и смогло абстрагироваться от того, что где-то рядом кому-то очень-очень больно. Они предпочитают вести дискуссии на кухнях, разбираться, кто о ком что говорит, кто в каких моментах истории был неправ и тому подобное. То есть переймаються настолько бессмысленными вещами и самое главное когда - в то время, как гибнут дети. Гибнут! Дети! И еще обычно все вроде бы исповедуют "святые идеалы". Только святость вся пошла насмарку.
Я не знаю, живы ли на сегодняшний день ребята, которые сейчас на этих фото стоят с плакатами и хотят только одного - чтобы можно было жить...
Стоят ли, перефразируя классика, все блага мира, все богатства и высокие идеи того, чтобы невинные создания страдали без причины? Или, возможно, стоит находить другие методы разрешения проблем?