Військові ВСУ кінчають життя самогубством, або Паралелі між Донбасом та Ісусом Христом
Не поспішайте казати, що знову бреше російська пропаганда.
На Великдень, 12 квітня, троє військовослужбовців Збройних сил України покінчили життя самогубством, повідомляє Кореспондент з посиланням на правоохоронців. Це вже не перший випадок, коли українські військові чомусь вирішують припинити своє існування у цій жахливій реальності.
Щось мені підказує, що таких випадків ставатиме лише більше. А знаєте чому? Бо навіть коли ти собі маленька підневольна людина, простий солдатик, якого нібито призвали і не можна ажніяк відмовитися, якщо ти стаєш у ряди армії України сьогодні і їдеш на Донбас, ти здійснюєш страшенний злочин проти людства, проти свого ж народу, проти України.
Більшість довго самі від себе ховають це усвідомлення, бо так важко завжди зізнаватися самому собі у неприємних речах. По-перше, що ти помилився під час вибору прапорів, під якими ти живеш, а тим більше йдеш стріляти. Ще раз, йдеш СТРІЛЯТИ. По-друге, жахливе розуміння того, що треба щось змінювати, а ти усього лише гвинтик величезної машини, і твої страхи використовують міражі неможливості і безвиході. Але найстрашніше - усвідомлення того, що ти вже встиг накоїти... Скільки людей загинуло через отакого собі тебе, простого Васька чи Петра, якому усе це зовсім непотрібно, боягуза, якому насправді просто страшно було відмовитися від мобілізації і не їхати на Донбас. Він вирішив, що вбивати людей - набагато кращій вихід. Він знайшов для себе шляхетні і високі причини, щоб виправдати свої злочини, відчував себе визволителем і воїном. Але його совість, мабуть, вважала інакше.
Примітно, що на Пасху скінчили життя самогубством одразу троє. Я не вірю в випадковість збігів. І справа тут не у тому, чи існує Господь Бог, чи ні - в кожного тут своє уявлення. Але християнська мораль все одно є основою, на якій грунтується світогляд наших людей. А образ Ісуса Христа і ті речі, які він проповідував, все одно десь там на підкорці, є в кожного з нас. Як би ти не ставився до релігії, але, безумовно, варта уваги та захоплення історія про особистість, яка, бувши криштально чистою та невинною, постраждала через страхи та ненависть інших, через завісу агресії, яка заслала очі людям. Яка своєю кривавою жертвою спокутувала гріхи цих одержимих, а потім воскресла, бо справедливість, правда і світло все одно завжди перемагають зло, хибні цінності та темряву у поганому образному розумінні цього слова. Знаєте, ось просто зараз, у процесі написання цього тексту у мене в голові провелися паралелі між ситуацією в Україні з Донбасом і цією старою, як світ, біблейською історією. Єдина різниця - скоріш за все у тому, що Донбас все ж здійснює опір, ще й чималий, на відміну від Христа, який повністю віддав свою долю тим, хто "не відав, що він коїв". Але якщо дивитися з точки зору ефекту та ролі, яку зможе відіграти у всій цій ситуації Донбас, якщо акцентувати свій погляд на загибелі невинного мирного населення, я спокійно можу казати про наявність деякої паралелі.
Українське суспільство, задурманене пропагандою і погрузле у жадібності та нездоровому прагненні жити, як у Європі, не докладаючи жодних зусиль для цього, сповнене ненависті, знищує частину самого себе. Руйнує міста, що входили до складу колись єдиної країни, вбиває своїх колишніх співвітчизників, виправдовуючи свої злочинні дії придуманими казочками про поганий неслухняний Донбас, де завжди жили нелюди, ще й неадекватні сусіди-агресори приїхали, спочатку зіпсували і без того тупе бидло, що там жило, а тепер разом з ними коять безлад, якому благородні українські воїни мають покласти кінець, бо "мають на це право". Історія вже давно підтвердила: хочеш спокійно коїти злочини - загорни їх в обгортку шляхетної справи і будеш ще й вважати себе лицарем. Але як довго твоя совість дозволятиме тобі забивати гвозді у тіло невинного Христа? На мій погляд зведення рахунків з життям цих військовослужбовців дають відповідь на моє запитання. А ще - ріст кількості самогубств цього року загалом по Україні у порівнянні з минулим.
Сумно все це. Величезна трагедія на нашій землі. Зруйновані людські долі, знищені можливості, вбиті чи зіпсовані талановиті люди, які стільки всього корисного і красивого могли дати людству. Я вважаю, що обов’язок кожного з нас - чинити опір насильству над людьми, не допускати військових дій. Кожен своїми методами, як може, як відчуває. Не можна залишатися байдужими. Цю біду треба ліквідувати.
Я не закликаю не захищати свою землю - це святий обов'язок кожного з нас, але як легко на ньому грають, особливо у наші дні. Тому так потрібно на 100% впевненим, що правда на твоєму боці. А ще захист рідної землі може бути ж не лише на полі бою зі зброєю в руках. Іноді більш дієвими і правильними є інші методи. Усе залежить від кожної окремого випадку, тут треба відчувати. Чи, можливо, ви знаєте інші методи, як розібратися, розкажіть, цікаво дізнатися.
[Перевод на русский]
Не спешите говорить, что опять врет российская пропаганда.
На Пасху, 12 апреля, трое военнослужащих Вооруженных сил Украины покончили жизнь самоубийством, сообщает Корреспондент со ссылкой на правоохранителей. Это уже не первый случай, когда украинские военные почему-то решают прекратить свое существование в этой ужасной реальности.
Что-то мне подсказывает, что таких случаев будет становиться только больше. А знаете почему? Потому что даже когда ты себе маленький подневольный человек, простой солдатик, которого якобы призвали и нельзя никоим образом отказаться, если ты становишься в ряды армии Украины сегодня и едешь на Донбасс, ты совершаешь страшнейшее преступление против человечества, против своего же народа, против Украины.
Большинство долго сами от себя прячут это осознание, потому что так трудно всегда признаваться самому себе в неприятных вещах. Во-первых, что ты ошибся при выборе флагов, под которыми ты живешь, а тем более идешь стрелять. Еще раз, идешь СТРЕЛЯТЬ. Во-вторых, ужасное понимание того, что надо что-то менять, а ты всего лишь винтик огромной машины, и твои страхи используют миражи невозможности и безысходности. Но самое страшное - осознание того, что ты уже успел натворить ... Сколько людей погибло из-за этакого себе тебя, простого Васька или Петра, которому все это совсем не нужно, труса, которому на самом деле просто страшно отказаться от мобилизации и не ехать на Донбасс. Он решил, что убивать людей - гораздо лучший выход. Он нашел для себя благородные и высокие причины, чтобы оправдать свои преступления, чувствовал себя освободителем и воином. Но его совесть, видимо, считала иначе.
Примечательно, что на Пасху покончили жизнь самоубийством сразу трое. Я не верю в случайность совпадений. И дело здесь не в том, существует ли Господь Бог или нет - у каждого здесь свое представление. Но христианская мораль все равно является основой, на которой основывается мировоззрение наших людей. А образ Иисуса Христа и те вещи, которые он проповедовал, все равно где-то там на подкорке, есть у каждого из нас. Как бы ты не относился к религии, но, безусловно, заслуживает внимания и восхищения история о личности, которая, будучи кристально чистой и невинной, пострадала из-за страхов и ненависти других, из-за агрессии, которая застлала глаза людям. Которая своей кровавой жертвой искупила грехи этих одержимых, а затем воскресла, потому справедливость, правда и свет все равно всегда побеждают зло, ложные ценности и темноту в плохом образном смысле этого слова. Знаете, вот прямо сейчас, в процессе написания этого текста у меня в голове провелись параллели между ситуацией в Украине с Донбассом и этой старой, как мир, библейской историей. Единственная разница - скорее всего в том, что Донбасс все же осуществляет сопротивление, и немалое, в отличие от Христа, который полностью отдал свою судьбу тем, кто "не ведал, что он творил". Но если смотреть с точки зрения эффекта и роли, которую сможет сыграть во всей этой ситуации Донбасс, если акцентировать свой взгляд на гибели невинного мирного населения, я спокойно могу говорить о наличии некоторой параллели.
Украинское общество, задурманенное пропагандой и погрязшее в жадности и нездоровом стремлении жить, как в Европе, не прилагая никаких усилий для этого, полное ненависти, уничтожает часть самого себя. Разрушает города, входившие в состав некогда единой страны, убивает своих же бывших соотечественников, оправдывая свои преступные действия придуманными сказочками о плохом непослушном Донбассе, где всегда жили нелюди, еще и неадекватные соседи-агрессоры приехали, сначала испортили и без того тупое быдло, что там жило, а теперь вместе с ними творят беспредел, которому благородные украинские воины должны положить конец, потому что "имеют на это право". История уже давно подтвердила: хочешь спокойно совершать преступления - заверни их в обертку благородного дела и будешь еще и считать себя рыцарем. Но как долго твоя совесть позволит тебе забивать гвозди в тело невинного Христа? На мой взгляд сведение счетов с жизнями этих военнослужащих дают ответ на мой вопрос. А еще - рост числа самоубийств в этом году в целом по Украине по сравнению с прошлым.
Печально все это. Огромная трагедия на нашей земле. Разрушенные человеческие судьбы, уничтоженные возможности, убиты или испорченные талантливые люди, которые столько всего полезного и красивого могли дать человечеству. Я считаю, что долг каждого из нас - сопротивляться насилию над людьми, не допускать военных действий. Каждый своими методами, как может, как чувствует. Нельзя оставаться равнодушными. Эту беду надо ликвидировать.
Я не призываю не защищать свою землю - это святой долг каждого из нас, но как легко на нем играют, особенно в наши дни. Поэтому так нужно на 100% уверенным, что правда на твоей стороне. А еще защита родной земли может быть ведь не только на поле боя с оружием в руках. Иногда более действенными и правильными являются другие методы. Все зависит от каждого отдельного случая, здесь надо чувствовать. А может, вы знаете другие методы, как разобраться, расскажите, интересно узнать.
Click to view