Міністерство Правди є і в тобі
Відео стареньке, але не в тому суть. Що я хочу сказати. Ми живемо у часи повної відсутності об’єктивізму. Нашу реальність, а значить і нашу історію створюють засоби масової інформації.
Тільки уявіть, все що ми знаємо про події навколо нас, уся інформація проходить спочатку крізь світогляд конкретної людини, журналіста, а потім ще через редакційну кухню.
І ти дійсно можеш прагнути неупередженості, намагатися беземоційно і сухо підходити до фактів, але виходить, що все одно ти потрапляєш до пастки, бо висвітлені події вже нерозривно пов’язані з інформаційним полем, у якому перебуває передатчик. І не тільки він, але й той, хто сприймає, тобто ти сам.
Твій світогляд - це твій фундамент і у той же час найнебезпечніший твій ворог. Він дає тобі відчуття ґрунту під ногами, через те можна потрапити до пастки, що він є нерушимим і стовідсотково правильним. Тому психіка подекуди може викидувати коників і «закривати очі» на ті моменти, що суперечать твоєму світогляду. Здатність побачити неспівпадіння з твоєю системою координат - означає готовність до змін, до смиренності з тим, що ти помилявся. А це завжди важко, будь-яка система прагне до стабільності і нерушимості. Бо зміни завжди потребують енергії, а будь-який організм, починаючи від клітини, закінчуючи людиною і масами в цілому, намагається її зберегти.
Ось звідси і витікає вибірковість у сприйнятті інформації. Супротивитися цьому важкувато (комусь легше, комусь складніше), але можливо. І ось задача справжнього журналіста - не забувати про цей нюанс. Але справжніх журналістів, може, в нашому світі і не залишилося. Практично усі вони, хтось свідомо, хтось ні, стають рупорами пропаганди і світогляду певної домінуючої у суспільстві групи.
Я трошки торкнувся ситуації, коли для спотворення реальності не докладаються якісь особливі зусилля. Але ж ми живемо у вік реаліті-шоу і фейкових подій, фотошопу та інших засобів корекції небажаної правди. Мало того, що все залежить від того як співставити факти, у якій послідовності їх подати, що висвітлити, а про що промовчати, на чому закцентувати тощо; так ще ЗМІ разом із владою не гребують влаштовувати «спектаклі» для народу, наймати акторів, корегувати як схочуть те, що відбулося у реальності.
Вони навіть не приховують існування спеціальних владних структур, які усім цим завідують. Міністерство інформаційної політики України, Роспотребнадзор у Росії, відомства, аналогічні Міністерству Правди Оруела є практично у всіх країнах світу. І не забуваймо, що найбільші медіа-холдінги, які зазвичай контролюють переважну більшість ринку і формують суспільну думку, завжди належать певним «хазяєвам». А це не прості собі смертні, це люди при баблі, які мають певні інтереси економічного характеру і завжди чи заодно з владою, чи дружать з нею, чи самі є владою.
Ми іноді самі не уявляємо, наскільки примарне наше уявлення про цей світ і те, що в ньому відбувається, про історичні події, відомих особистостей. Годі й думати - все зовсім не так, як ми знаємо. Питання лише в тому, чи влаштовує тебе жити в омані чи ти хочеш дізнатися, як є насправді.
Чи можна тут стверджувати, що бреше лише хтось один з них?:
Тільки уявіть, все що ми знаємо про події навколо нас, уся інформація проходить спочатку крізь світогляд конкретної людини, журналіста, а потім ще через редакційну кухню.
І ти дійсно можеш прагнути неупередженості, намагатися беземоційно і сухо підходити до фактів, але виходить, що все одно ти потрапляєш до пастки, бо висвітлені події вже нерозривно пов’язані з інформаційним полем, у якому перебуває передатчик. І не тільки він, але й той, хто сприймає, тобто ти сам.
Твій світогляд - це твій фундамент і у той же час найнебезпечніший твій ворог. Він дає тобі відчуття ґрунту під ногами, через те можна потрапити до пастки, що він є нерушимим і стовідсотково правильним. Тому психіка подекуди може викидувати коників і «закривати очі» на ті моменти, що суперечать твоєму світогляду. Здатність побачити неспівпадіння з твоєю системою координат - означає готовність до змін, до смиренності з тим, що ти помилявся. А це завжди важко, будь-яка система прагне до стабільності і нерушимості. Бо зміни завжди потребують енергії, а будь-який організм, починаючи від клітини, закінчуючи людиною і масами в цілому, намагається її зберегти.
Ось звідси і витікає вибірковість у сприйнятті інформації. Супротивитися цьому важкувато (комусь легше, комусь складніше), але можливо. І ось задача справжнього журналіста - не забувати про цей нюанс. Але справжніх журналістів, може, в нашому світі і не залишилося. Практично усі вони, хтось свідомо, хтось ні, стають рупорами пропаганди і світогляду певної домінуючої у суспільстві групи.
Я трошки торкнувся ситуації, коли для спотворення реальності не докладаються якісь особливі зусилля. Але ж ми живемо у вік реаліті-шоу і фейкових подій, фотошопу та інших засобів корекції небажаної правди. Мало того, що все залежить від того як співставити факти, у якій послідовності їх подати, що висвітлити, а про що промовчати, на чому закцентувати тощо; так ще ЗМІ разом із владою не гребують влаштовувати «спектаклі» для народу, наймати акторів, корегувати як схочуть те, що відбулося у реальності.
Вони навіть не приховують існування спеціальних владних структур, які усім цим завідують. Міністерство інформаційної політики України, Роспотребнадзор у Росії, відомства, аналогічні Міністерству Правди Оруела є практично у всіх країнах світу. І не забуваймо, що найбільші медіа-холдінги, які зазвичай контролюють переважну більшість ринку і формують суспільну думку, завжди належать певним «хазяєвам». А це не прості собі смертні, це люди при баблі, які мають певні інтереси економічного характеру і завжди чи заодно з владою, чи дружать з нею, чи самі є владою.
Ми іноді самі не уявляємо, наскільки примарне наше уявлення про цей світ і те, що в ньому відбувається, про історичні події, відомих особистостей. Годі й думати - все зовсім не так, як ми знаємо. Питання лише в тому, чи влаштовує тебе жити в омані чи ти хочеш дізнатися, як є насправді.
Чи можна тут стверджувати, що бреше лише хтось один з них?:
Click to view