Ми багато кричимо на увесь світ, що ми особливі, ми гідні найкращого, ми виставляємо себе героями, нездоланними, мужніми, вільними тощо. Все це добре, звичайно. Але чи не здається вам, що ми дещо перегнули палицю з тим, як ми милуємося собою. Бо це дещо нагадує мені нарцисизм. Коли людина вже настільки зазналася, що неабияк гіперболізує те, що наявне насправді. А гординя, між усім, один з найбільших гріхів. І я можу сказати, що не даремно. Бо губить вона людей, штовхає часто на страшні вчинки. Тому, мені здається, варто замислитися...
А поки трошки здорового висміювання власних негативних рис. Дует імені Чехова. Андрій Молочний.
[Перевод на русский] Мы много кричим на весь мир, что мы особенные, мы достойны лучшего, мы выставляем себя героями, непреодолимыми, мужественными, свободными и тому подобное. Все это хорошо, конечно. Но не кажется ли вам, что мы несколько перегнули палку с тем, как мы любуемся собой. Потому что это несколько напоминает мне нарциссизм. Когда человек уже настолько зазнался, что изрядно гиперболизирует то, что имеется на самом деле. А гордыня, между прочим, один из самых больших грехов. И я могу сказать, что не зря. Потому губит она людей, толкает часто на страшные поступки. Поэтому, мне кажется, стоит задуматься ... А пока немного здорового высмеивание собственных отрицательных черт. Дуэт имени Чехова. Андрей Молочный.