Діти Донбасу. ВІДЕО
Хочу звернутися до усіх різних шляхетних лицарів з усіх сторін, що їдуть зі зброєю визволяти Донбас від агресивних ворогів. Знаете що, якби вас дійсно турбувала доля народу, доля оцих нещасних дітей, в яких вкрали дитинство і здорову психіку, ви не поїхали б на цю землю стріляти, а лишили б людей у спокої. Якби вами дійсно керувало співчуття, а не штучні фактори.
Що ж вами керує, давайте розберемося! Є декілька типів доблесних вояк.
Найперше можна виявити боягузів, яким страшно потрапити до тюрми - хоча яке безглуздя - на війні взагалі вб'ють. Покладаються на "якся воно буде". А "якся воно буде" - це трупи мирних людей, що живуть на тій території, це сльози і зламана психіка оцих нещасних дітей.
Найбільша група - скажу біблейською цитатою "прости їм, Отче, бо вони не відають, що творять". Дурні, що надивилися телебачення, резонуючи з суспільством навколо себе (яке, в свою чергу, теж надивилося ТБ), вважають, що роблять добру справу, якщо мобілізуються і їдуть на фронт. Важко подумати своїми мізками, а ще важче піти проти суспільства, яке дотримується однієї точки зору, нехай навіть помилкової. Легше поїхати вбивати дітей.
Є ще купка хворих напівособистостей, яким треба потішити власну самооцінку, помірятися довжиною полового органу зі своїм ворогом і нарешті вирости у власних очах до сильного і хороброго чоловіка, сховавши тим самим забитого слабенького хлопчика. Зазвичай більшість з них - найбільш жорстокі вбивці, які отримують насолоду від усього того, що відбувається. А у цей час гинуть діти і невинні люди. І навіть, якщо не гинуть, то живуть у справжньому пеклі.
Ви їдете на фронт з благородними намірами, тільки кулі з ваших кулеметів і снаряди, якими стріляють ваші танки, найперше вбивають оцих дітей. Подивіться їм в очі і подумайте, як швидко ви готові натиснути на курок?
[Перевод на русский]
Хочу обратиться к различным благородным рыцарям со всех сторон, что едут с оружием освобождать Донбасс от агрессивных врагов. Знаете что, если бы вас действительно беспокоила судьба народа, судьба этих несчастных детей, у которых украли детство и здоровую психику, вы не поехали бы на эту землю стрелять, а оставили бы людей в покое. Если вами действительно руководило сострадание, а не искусственные факторы.
Что же вами руководит, давайте разберемся! Есть несколько типов доблестных солдат.
Прежде всего легко выявить трусов, которым страшно сесть в тюрьму - хотя какой абсурд - на войне вообще убьют. Полагаются на "как-то оно будет". А "как-то оно будет" - это трупы мирных людей, живущих на той территории, это слезы и сломанная психика этих несчастных детей.
Самая большая группа - скажу библейской цитатой "прости им, Отче, ибо они не ведают, что творят". Дураки, что насмотрелись телевидения, резонируя с обществом вокруг себя (которое, в свою очередь, тоже насмотрелось ТВ), считают, что делают доброе дело, если мобилизуются и едут на фронт. Трудно подумать своими мозгами, а еще труднее пойти против общества, которое придерживается одной точки зрения, пусть даже ложной. Легче поехать убивать детей. Правда всё это быстро выветривается в полевых условиях, только поздно уже очень.
Есть еще кучка больных полуличностей, которым надо порадовать собственную самооценку, померяться длиной полового органа со своим врагом и наконец вырасти в собственных глазах до сильного и храброго мужчины, спрятав тем самым забитого слабого мальчика. Обычно большинство из них - наиболее жестокие убийцы, которые еще и получают удовольствие от всего происходящего. А в это время погибают дети и невинные люди. И даже, если не погибают, то живут в настоящем аду.
Вы едете на фронт с благородными намерениями, только пули из ваших пулеметов и снаряды, которыми стреляют ваши танки, прежде убивают этих детей. Посмотрите им в глаза и подумайте, как быстро вы готовы нажать на курок?
Click to view