Разделяй и властвуй. Церковь в помощь
Одна єдина свободна Україна. Але лише на словах. Насправді ніякої єдності в країні немає. І навіть ті речі, які можуть поєднати країну, знищуються. При чому це робиться за суцільної бездіяльності держави, а іноді й під її керівництвом.
Здавалося б, можна було б досягти примирення під егідою церкви. Адже більшість українців - православні і порозуміти одне одного, почати діалог завжди можна. Історія нам підказує, що народи, які так само роздирали протиріччя, зрештою змогли порозумітися між собою: так було в Європі, в Америці, та навіть і нас. Але ті майданчики, які можуть допомогти налагодити суспільну дискусію, долучивши до неї різні сторони, зараз свідомо знищуються. Чисельні телемости між Донецьком і Києвом, в яких брали участь активісти з обох боків, продемонстрували, що у людей здебільшого немає протиріч. Однак невистачає головного - політичної волі влади до припинення війни. Навіть ті речі, які ще поєднують Схід і Захід, хтось намагається використати для того, щоб ще більше розділити Україну. Подивився інтерв'ю з метрополітом Онуфрієм. На мою думку, вийшло дуже цікаво...
І виникає дійсно слушне питання: а хто ж насправді сепаратист? Хто робить все, щоб розділити країну, щоб запобігти порозумінню, щоб перетворити Україну на феодальну державу? Чи не повинна влада налагоджувати зв'язок між людьми, замість того, щоб роздмухувати військову істерію? Влада змінюється, а нам в цій країні жити. Що ми залишимо своїм нащадкам: квітучу країну чи руїну і купу боргів? Це залежить від кожного з нас.
[Перевод на русский]
Одна единая свободная Украина. Но только на словах. На самом деле никакого единства в стране нет. И даже те вещи, которые могут объединить страну, уничтожаются. Причем, это делается при полном бездействии государства, а иногда и под его руководством.
Казалось бы, можно было бы достичь примирения под эгидой церкви. Ведь большинство украинцев - православные и понять друг друга, начать диалог всегда можно. История нам подсказывает, что народы, которые так же раздирали противоречия, в конце концов смогли договориться между собой: так было в Европе, в Америке, и даже нас. Но те площадки, которые могут помочь наладить общественный диалог, приобщив к нему различные стороны, сейчас сознательно уничтожаются. Многочисленные телемосты между Донецком и Киевом, в которых принимали участие активисты с обеих сторон, продемонстрировали, что у людей в основном нет противоречий. Однако не хватает главного - политической воли власти к прекращению войны. Даже те вещи, которые еще соединяют Восток и Запад, кто-то пытается использовать для того, чтобы еще больше разделить Украину.
И возникает действительно справедливый вопрос: а кто же на самом деле сепаратист? Кто делает все, чтобы разделить страну, чтобы помешать взаимопониманию, чтобы превратить Украину в феодальное государство? Не должна ли власть налаживать связь между людьми, вместо того, чтобы раздувать военную истерию? Власть имеет свойство меняться, а нам в этой стране жить. Что мы оставим своим потомкам: цветущую страну или развалины и кучу долгов? Это зависит от каждого из нас.
Click to view