A moment for the poet's play until there's nothing left to say
Для мене взагалі музика ніколи не була просто фоном - кожна пісня, яка мені подобається, або точніше сказати, на яку я підвисаю на деякий час у певний період, завжди відображає внутрішній стан, переживання, які наразі є особливо актуальними. А іноді навіть передбачає те, що відбуватиметься зі мною у найближчий період. Знаєте, психологи зазвичай проводять різноманітні психологічні тести, щоб виявити, що зараз відбувається з пацієнтом. А я роблю простіше - прошу людину показати свою музику. Якщо вона буде з вами відвертою і не стане приховувати, ви зможете побачити її зсередини. З моєї практики та численних спостережень, це працює відсотків на 99 %. Не думаю, що це диво якесь - просто робота підсвідомості.
Цим же я пояснюю те, що до деякої музики приходиш лише у певний час - а спочатку, буває, скільки не слухав, не чіпляє і все. Тому що музика - це вираження різноманітних відтінків емоцій, усіх що тільки можливі в людській природі. Ось тому особисто мене і дратують люди, які стверджують, що та музика, яка їх не пре - лайно. Це просто відноситься до категорії неповаги до людей. Адже кажучи, що музика відстійна, ти таким чином ображаєш і людей, які її створили, і людей, яким вона близька, у яких вона знаходить відгук у душі. А мені зустрічалися персонажі, які стверджували навіть, що є музика, а є немузика, яка взагалі не повинна існувати, маючи на увазі ту категорію музичної творчості, яка їм зовсім не близька і не зрозуміла. Небезпечний даний підхід до світосприйняття в тому, що тут видно перші паростки "фашистського" світосприйняття. Адже це перші кроки на дорозі до того, щоб одну категорію людей вважати людьми, а інших ні. А доріжка ця - ох яка слизька...
Але завело мене трохи не туди - не про це збирався написати пост)))) Є пісні, які б я назвав епохальними. Коли чуєш буквально перші нотки, тебе буквально переносить у той період життя, з яким вона асоціюється. Не треба й жодної машини часу - її створили вже дуже давно. Виглядає це надзвичайним дивом, чаклунством певного роду, адже ти до найменших відтінків почуттів можеш згадати, яким ти був, якими були люди навколо тебе, яким був на смак той час.
Щось зараз згадав цю чудову пісню. Для мене це 2006-2007 рік. Особливо осінь 2006-го.
[Перевод на русский]
Для меня вообще музыка никогда не была просто фоном - каждая песня, которая мне нравится, или точнее сказать, на которую я подвисаю на некоторое время в определенный период, всегда отражает внутреннее состояние, переживания, которые сейчас особенно актуальны. А иногда даже предсказывает то, что будет происходить со мной в ближайший период. Знаете, психологи обычно проводят разнообразные психологические тесты, чтобы выявить, что сейчас происходит с пациентом. А я делаю проще - прошу человека показать свою музыку. Если он будет с вами откровенен и не станет скрывать, вы сможете увидеть его изнутри. Из моей практики и многочисленных наблюдений, это работает процентов на 99%. Не думаю, что это чудо какое-то - просто работа подсознания.
Этим же я объясняю то, что к некоторой музыке приходишь в определенное время - а сначала, бывает, сколько не слушал, не цепляло и всё. Потому что музыка - это выражение разнообразных оттенков эмоций, всех что только возможны в человеческой природе. Вот потому лично меня и бесят люди, которые утверждают, что та музыка, которая их не прет - дерьмо. Это просто относится к категории неуважения к людям. Ведь говоря, что музыка отстойна, ты таким образом оскорбляешь и людей, которые её создали, и людей, которым она близка, у которых она находит отклик в душе. А мне встречались персонажи, которые утверждали даже, что есть музыка, а есть немузыка, которая вообще не должна существовать,, подразумевая ту категорию музыкального творчества, которая им вовсе не близка и не понятно. Опасен данный подход к мировосприятию в том, что здесь видны первые ростки "фашистского" мировосприятия. Ведь это первые шаги на дороге к тому, чтоб одну категорию людей считать людьми, а других нет. А дорожка эта - ох какая скользкая.
Завело меня немного не туда - не об этом я собирался написать пост)) Есть песни, которые я бы назвал эпохальными. Когда слышишь буквально первые нотки, тебя буквально переносит в тот период жизни, с которым она ассоциируется. Не надо и никакой машины времени - ее создали уже очень давно. Выглядит это чрезвычайным чудом, волшебством своего рода, ведь ты до мельчайших оттенков чувств можешь вспомнить, каким ты был, какими были люди вокруг тебя, каким было на вкус то время.
Что-то сейчас вспомнил эту замечательную песню. Для меня это 2006-2007 год. Особенно осень 2006-го.
Цим же я пояснюю те, що до деякої музики приходиш лише у певний час - а спочатку, буває, скільки не слухав, не чіпляє і все. Тому що музика - це вираження різноманітних відтінків емоцій, усіх що тільки можливі в людській природі. Ось тому особисто мене і дратують люди, які стверджують, що та музика, яка їх не пре - лайно. Це просто відноситься до категорії неповаги до людей. Адже кажучи, що музика відстійна, ти таким чином ображаєш і людей, які її створили, і людей, яким вона близька, у яких вона знаходить відгук у душі. А мені зустрічалися персонажі, які стверджували навіть, що є музика, а є немузика, яка взагалі не повинна існувати, маючи на увазі ту категорію музичної творчості, яка їм зовсім не близька і не зрозуміла. Небезпечний даний підхід до світосприйняття в тому, що тут видно перші паростки "фашистського" світосприйняття. Адже це перші кроки на дорозі до того, щоб одну категорію людей вважати людьми, а інших ні. А доріжка ця - ох яка слизька...
Але завело мене трохи не туди - не про це збирався написати пост)))) Є пісні, які б я назвав епохальними. Коли чуєш буквально перші нотки, тебе буквально переносить у той період життя, з яким вона асоціюється. Не треба й жодної машини часу - її створили вже дуже давно. Виглядає це надзвичайним дивом, чаклунством певного роду, адже ти до найменших відтінків почуттів можеш згадати, яким ти був, якими були люди навколо тебе, яким був на смак той час.
Щось зараз згадав цю чудову пісню. Для мене це 2006-2007 рік. Особливо осінь 2006-го.
[Перевод на русский]
Для меня вообще музыка никогда не была просто фоном - каждая песня, которая мне нравится, или точнее сказать, на которую я подвисаю на некоторое время в определенный период, всегда отражает внутреннее состояние, переживания, которые сейчас особенно актуальны. А иногда даже предсказывает то, что будет происходить со мной в ближайший период. Знаете, психологи обычно проводят разнообразные психологические тесты, чтобы выявить, что сейчас происходит с пациентом. А я делаю проще - прошу человека показать свою музыку. Если он будет с вами откровенен и не станет скрывать, вы сможете увидеть его изнутри. Из моей практики и многочисленных наблюдений, это работает процентов на 99%. Не думаю, что это чудо какое-то - просто работа подсознания.
Этим же я объясняю то, что к некоторой музыке приходишь в определенное время - а сначала, бывает, сколько не слушал, не цепляло и всё. Потому что музыка - это выражение разнообразных оттенков эмоций, всех что только возможны в человеческой природе. Вот потому лично меня и бесят люди, которые утверждают, что та музыка, которая их не прет - дерьмо. Это просто относится к категории неуважения к людям. Ведь говоря, что музыка отстойна, ты таким образом оскорбляешь и людей, которые её создали, и людей, которым она близка, у которых она находит отклик в душе. А мне встречались персонажи, которые утверждали даже, что есть музыка, а есть немузыка, которая вообще не должна существовать,, подразумевая ту категорию музыкального творчества, которая им вовсе не близка и не понятно. Опасен данный подход к мировосприятию в том, что здесь видны первые ростки "фашистского" мировосприятия. Ведь это первые шаги на дороге к тому, чтоб одну категорию людей считать людьми, а других нет. А дорожка эта - ох какая скользкая.
Завело меня немного не туда - не об этом я собирался написать пост)) Есть песни, которые я бы назвал эпохальными. Когда слышишь буквально первые нотки, тебя буквально переносит в тот период жизни, с которым она ассоциируется. Не надо и никакой машины времени - ее создали уже очень давно. Выглядит это чрезвычайным чудом, волшебством своего рода, ведь ты до мельчайших оттенков чувств можешь вспомнить, каким ты был, какими были люди вокруг тебя, каким было на вкус то время.
Что-то сейчас вспомнил эту замечательную песню. Для меня это 2006-2007 год. Особенно осень 2006-го.
Click to view