Не 23 лютого, але типу День Захисника Вітчизни
Хоча б я більше назвав "захист Батьківщини" комплексом заходів з втамування комплексу меншовартості української нації.
Якщо дивитись зараз не на аспект економічної наживи олігархів, який завжди у таких речах є першопричиною, а на мотиви, що керують людьми... Як красиво можна на ньому зіграти і спрямувати слухняних рабів прямо у жорна війни. Достатньо лише годувати казочками про їх виключність, славетність, мужність, дозволити відчути себе значимими. Коли реальна ситуація в країні дуже плачевна, коли вже так втомилися від постійних злиднів, люди з величезною радістю поведуться на такі лестощі і самі почнуть роздувати міфи про свою величність.
А для того, щоб дійсно стати сильним, у першу чергу треба подивитися ясними очима на свої слабощі, проблеми та усвідомити власні помилки.
Чим можуть пишатися сьогодні "захисники Вітчизни"? Страшним кровопролиттям на Донбасі? Тисячами жертв мирного населення? Нікому не потрібною війною, безглуздою, яка зруйнувала до того достатньо процвітаючий промисловий район, випила його соки і повернула на багато років розвитку назад? Мені хочеться спитати - ну і як, добре захистили? Нам кожного дня, а сьогодні так особливо співають дифирамби, про те, які ми герої, яка в нас чудова майстерна армія, які ми герої, захисники, лицарі правосуддя... Я розумію, що дуже хочеться у це повірити. Але зараз саме та ситуація, коли треба знаходити усередині мужність визнати, що це не так. Щоб більше не могли нас використовувати як хочуть, а особливо у якості гарматного м'яса у той час, як ми, дурні, кричимо про те, які ми мужні і славетні. Невже не видно як зі сторони це смішно і позорно?
Дехто може звинуватити мене у песимізмі і відсутності любові до рідної землі і нашого народу. Ну не знаю, невже краще стратегія нашого президента та підконтрольних владі ЗМІ - розказувати як усе чудово, а самим юзати ресурси країни, як хоче, вижимати останні краплі з цієї багатостраждальної землі? Доки ми не прокинемося від омани, продовжуватимемо робити страшні помилки... Скільки це ще може тривати, народе мій?
Народе мій, замучений, розбитий,
Мов паралітик той на роздорожжу,
Людським презирством, ніби струпом, вкритий!
Твоїм будущим душу я тривожу,
Від сорому яких нащадків пізних
Палитиме, заснути я не можу.
Невже тобі на таблицях залізних
Записано в сусідів бути гноєм,
Тяглом у поїздах їх бистроїздних?
Невже повік уділом буде твоїм
Укрита злість, облудлива покірність
Усякому, хто зрадою й розбоєм
Тебе скував і заприсяг на вірність?
Ви точно присягали українському народу, шановні захисники України? Тоді ви не повинні були виконувати злочинні накази і брати участь у так званій АТО...
[Перевод на русский]
Хотя бы я больше назвал "защиту Родины" комплексом мер по утолению комплекса неполноценности украинской нации.
Если смотреть сейчас не аспект экономической наживы олигархов, который всегда в таких вещах является первопричиной, а на мотивы, управляющие людьми... Как красиво можно на нем сыграть и направить послушных рабов прямо в жернова войны. Достаточно кормить сказочками об их исключительности, величии, мужестве, позволить почувствовать себя значимыми. Когда реальная ситуация в стране очень плачевная, когда уже так устали от постоянных нищеты, люди с огромной радостью поведутся на подобную лесть и сами начнут раздувать мифы о своём величии.
А для того, чтобы действительно стать сильным, в первую очередь надо посмотреть ясными глазами на свои слабости, проблемы и осознать собственные ошибки.
Чем могут гордиться сегодня "защитники Отечества"? Страшным кровопролитием на Донбассе? Тысячами жертв мирного населения? Никому не нужной войной, бессмысленной, которая разрушила до того достаточно процветающий промышленный район, выпила его соки и вернула на много лет развития назад? Мне хочется спросить - ну и как, хорошо защитили? Нам каждый день, а сегодня так особенно поют дифирамбы, о том, какие мы герои, какая у нас замечательная армия с высоким уровнем мастерства, какие мы герои, защитники, рыцари правосудия... Я понимаю, что очень хочется в это поверить. Но сейчас именно та ситуация, когда нужно находить внутри мужество признать, что это не так. Чтобы больше не могли нас использовать как хотят, а в частности в качестве пушечного мяса, в то время, как мы, дураки, кричим о том, какие мы мужественные и славные. Неужели не видно как со стороны это глупо и позорно?
Некоторые могут обвинить меня в пессимизме и отсутствие любви к родной земле и нашему народу. Ну не знаю, неужели лучше стратегия нашего президента и подконтрольных власти СМИ - рассказывать как все замечательно, а самому в это время юзать ресурсы страны, как хочет, выжимать последние капли из этой многострадальной земле? Пока мы не очнемся от заблуждения, то будем продолжать делать страшные ошибки... Сколько это еще может продолжаться, народ мой?
Народе мій, замучений, розбитий,
Мов паралітик той на роздорожжу,
Людським презирством, ніби струпом, вкритий!
Твоїм будущим душу я тривожу,
Від сорому яких нащадків пізних
Палитиме, заснути я не можу.
Невже тобі на таблицях залізних
Записано в сусідів бути гноєм,
Тяглом у поїздах їх бистроїздних?
Невже повік уділом буде твоїм
Укрита злість, облудлива покірність
Усякому, хто зрадою й розбоєм
Тебе скував і заприсяг на вірність?
Вы точно присягали украинскому народу, уважаемые защитники Украины? Тогда вы не должны были выполнять преступные приказы и участвовать в так называемой АТО...
Пропагандистський ролік від "пана президента":
Click to view