Гарматне м'ясо буває Героєм?
[Перевод на русский]
Солдатами не рождаются - солдатами умирают. Кровавый детсад для взрослых
Количество бойцов украинской армии, которые покончили жизнь самоубийством, уже превысило 130 человек, передает ТСН. Вопрос, почему это происходит, я уже поднимал когда в посте "Военные ВСУ кончают жизнь самоубийством, или Параллели между Донбассом и Иисусом Христом".
Война - это огромный на*ёб, цель которого - уничтожить население. Как местное, находящегося на территории конфликта, так и ребят-солдат, которые стреляют друг в друга за чужие призрачные идеи и чужие интересы. Потому что те, кому доверили власть, не могут, видите ли, между собой договориться за столом переговоров. Кому-то нравятся шахматные партии глобального масштаба...
С ними все понятно. Меня удивляет одно - почему на весь этот наёб ведешься ты, молодой и полный жизни, перед которым сейчас открыты все двери этого мира? Особенно я сейчас обращаюсь к тем, кто здесь себе насочиняли, а точнее, повелись на пропаганду, что есть какая-то призрачная высокая идея...
Ты думаешь, что эта война особенная? Священная, освободительная? Надо спасать Украину от врага? На всех войнах всем так говорили. Иначе, каким образом можно мотивировать тебя отдать свою жизнь, чтобы ты успел убить как можно больше людей? Как убедить, что это важнее, чем твоё собственное развитие и работа по совершенствованию этого мира и привнесение в него красоты.
Война может показаться красивой только на страницах книг и в фильмах. Но здесь дело в творцах, которые воспевают человеческую красоту. Ни один из них, я думаю, не пожелал бы человечеству новых войн, в ходе которых люди бы давали вдохновение поэтам, писателям и музыкантам. Смерть не бывает красивой - в реале посмотри на тех, кто теперь лежит в земле, или вернулся искалеченным - физически и психически. Стоят искалеченные жизни одного единственного потенциального момента, который может принести война?
Для тех, кому важна потенциальная польза от войны относительно того, под чьим руководством будет страна, - так пользу имеют лишь те, кому идут все наши денежки, которые заставляют тебя жить так, как выгодно им. Простые люди при любой власти живут где-то на одном и том же финансовом уровне. Тебе все равно будет хватать только на основные потребности, если ты не поднимешь свою задницу и не станешь работать. Кто бы ни был у власти - Янык, Порох или любой другой.
Революции, освободительные войны - я убежден, что все это "детский сад". Систему не изменишь простой ротацией кадров наверху, даже если представить, что простому народу каким образом удалось бы поставить руководить страной "нормальных парней". Народ имеет ту власть, которую заслуживает. Для того, чтобы страна жила иначе, в первую очередь должны меняться люди. Каждый заниматься своим духовным и умственным развитием.
Никто не отнимет у тебя свободу, когда ты свободен внутри. Никто не сможет тобой манипулировать, если ты увидишь такое намерение и не позволишь этого. Никто не сможет помешать тебе и твоим близким жить лучше, если ты сможешь придумать, как осуществить свои желания. Если так будет делать каждый - только тогда что-то изменится. А уж точно не тогда, когда ты едешь в качестве пушечного мяса на фронт.
Нет мобилизации! Это должен понять каждый потенциальный солдат и его близкие. Всех не посадят, а если и посадят - по моему мнению, это гораздо лучше, чем иметь кровь людей на своих руках, от чего захочется застрелиться.
Солдатами не рождаются - солдатами умирают. Кровавый детсад для взрослых
Кількість бійців української армії, які скінчили життя самогубством, вже перевищила 130 чоловік, передає ТСН. Питання, чому це відбувається, я вже підіймав колись у пості "Військові ВСУ кінчають життя самогубством, або Паралелі між Донбасом та Ісусом Христом".
Війна - це величезний на*йоб, мета якого - знищити населення. Як місцеве, що перебуває на території конфлікту, так і хлопців-солдат, які стріляють один в одного за чужі примарні ідеї і чужі інтереси. Бо ті, кому довірили владу, не можуть, бачте, між собою домовитися за столом переговорів. Кому до вподоби шахматні партії глобального масштабу...
З ними усе зрозуміло. Мене дивує одне - чому на усей цей найоб ведешся ти, молодий і повний життя, перед яким зараз відкриті усі двері цього світу? Особливо я зараз звертаюся до тих, хто тут собі навигадували, а точніше, повелися на пропаганду, що є якась примарна висока ідея...
Ти думаєш, що ця війна особлива? Священна, визвольна? Треба рятувати Україну від ворога? На усіх війнах усім так казали. Бо інакше, яким чином можна стимулювати тебе віддати своє життя, щоб ти ще встиг вбити якомога більше людей? Як переконати, що це важливіше, ніж твій власний розвиток і праця для вдосконалення цього світу і привнесення у нього краси.
Війна може видатися красивою лише на сторінках книжок і у фільмах. Але тут справа у митці, який оспівав людську красу. Жоден з них, я думаю, не побажав би людству нових війн, у процесі яких люди б давали натхнення поетам, письменникам та музикантам. Смерть не буває красивою - в реалі подивися на тих, хто тепер лежить у землі чи повернувся покаліченим - фізично і психічно. Чи вартують покалічені життя одного єдиного потенційного моменту, який може принести війна?
Для тих, кому важлива потенційна користь від війни стосовно того, під чим керівництвом буде країна - так користь мають лише ті, кому йдуть усі наші грошики, які змушують тебе жити так, як вигідно їм. Прості люди за будь-якої влади живуть десь на тому самому фінансовому рівні. Тобі все одно вистачатиме лише на основні потреби, якщо ти не піднімеш свою сраку і не станеш працювати. Хто б не був при владі - Яник, Порох чи будь-хто інший.
Революції, визвольні війни - я переконаний, що усе це "дитячий садочок". Систему не зміниш простою ротацією кадрів зверху, навіть якщо уявити, що простому народу якимось чином вдалось би поставити керувати країною "нормальних хлопців". Народ має ту владу, на яку заслуговує. Для того, щоб країна жила інакше, у першу чергу мають змінюватися люди. Кожен займатися своїм духовним і розумовим розвитком.
Ніхто не відбере в тебе свободу, коли ти вільний усередині. Ніхто не зможе тобою зманіпулювати, якщо ти побачиш такий намір і не дозволиш цього. Ніхто не зможе завадити тобі і твоїм близьким жити краще, якщо ти зможеш придумати, як здійснити свої бажання. Якщо так робитиме кожен - лише тоді щось зміниться. А уж точно не тоді, коли ти їдеш у якості гарматного м'яса на фронт.
Ні мобілізації! Це має зрозуміти кожен потенційний солдат і його близькі. Усіх не посадять, а якщо й посадять - на мою думку це набагато краще, аніж мати кров людей на своїх руках, від чого схочеться застрелитися.
Солдатами не рождаются - солдатами умирают. Кровавый детсад для взрослых
Количество бойцов украинской армии, которые покончили жизнь самоубийством, уже превысило 130 человек, передает ТСН. Вопрос, почему это происходит, я уже поднимал когда в посте "Военные ВСУ кончают жизнь самоубийством, или Параллели между Донбассом и Иисусом Христом".
Война - это огромный на*ёб, цель которого - уничтожить население. Как местное, находящегося на территории конфликта, так и ребят-солдат, которые стреляют друг в друга за чужие призрачные идеи и чужие интересы. Потому что те, кому доверили власть, не могут, видите ли, между собой договориться за столом переговоров. Кому-то нравятся шахматные партии глобального масштаба...
С ними все понятно. Меня удивляет одно - почему на весь этот наёб ведешься ты, молодой и полный жизни, перед которым сейчас открыты все двери этого мира? Особенно я сейчас обращаюсь к тем, кто здесь себе насочиняли, а точнее, повелись на пропаганду, что есть какая-то призрачная высокая идея...
Ты думаешь, что эта война особенная? Священная, освободительная? Надо спасать Украину от врага? На всех войнах всем так говорили. Иначе, каким образом можно мотивировать тебя отдать свою жизнь, чтобы ты успел убить как можно больше людей? Как убедить, что это важнее, чем твоё собственное развитие и работа по совершенствованию этого мира и привнесение в него красоты.
Война может показаться красивой только на страницах книг и в фильмах. Но здесь дело в творцах, которые воспевают человеческую красоту. Ни один из них, я думаю, не пожелал бы человечеству новых войн, в ходе которых люди бы давали вдохновение поэтам, писателям и музыкантам. Смерть не бывает красивой - в реале посмотри на тех, кто теперь лежит в земле, или вернулся искалеченным - физически и психически. Стоят искалеченные жизни одного единственного потенциального момента, который может принести война?
Для тех, кому важна потенциальная польза от войны относительно того, под чьим руководством будет страна, - так пользу имеют лишь те, кому идут все наши денежки, которые заставляют тебя жить так, как выгодно им. Простые люди при любой власти живут где-то на одном и том же финансовом уровне. Тебе все равно будет хватать только на основные потребности, если ты не поднимешь свою задницу и не станешь работать. Кто бы ни был у власти - Янык, Порох или любой другой.
Революции, освободительные войны - я убежден, что все это "детский сад". Систему не изменишь простой ротацией кадров наверху, даже если представить, что простому народу каким образом удалось бы поставить руководить страной "нормальных парней". Народ имеет ту власть, которую заслуживает. Для того, чтобы страна жила иначе, в первую очередь должны меняться люди. Каждый заниматься своим духовным и умственным развитием.
Никто не отнимет у тебя свободу, когда ты свободен внутри. Никто не сможет тобой манипулировать, если ты увидишь такое намерение и не позволишь этого. Никто не сможет помешать тебе и твоим близким жить лучше, если ты сможешь придумать, как осуществить свои желания. Если так будет делать каждый - только тогда что-то изменится. А уж точно не тогда, когда ты едешь в качестве пушечного мяса на фронт.
Нет мобилизации! Это должен понять каждый потенциальный солдат и его близкие. Всех не посадят, а если и посадят - по моему мнению, это гораздо лучше, чем иметь кровь людей на своих руках, от чего захочется застрелиться.
Солдатами не рождаются - солдатами умирают. Кровавый детсад для взрослых
Кількість бійців української армії, які скінчили життя самогубством, вже перевищила 130 чоловік, передає ТСН. Питання, чому це відбувається, я вже підіймав колись у пості "Військові ВСУ кінчають життя самогубством, або Паралелі між Донбасом та Ісусом Христом".
Війна - це величезний на*йоб, мета якого - знищити населення. Як місцеве, що перебуває на території конфлікту, так і хлопців-солдат, які стріляють один в одного за чужі примарні ідеї і чужі інтереси. Бо ті, кому довірили владу, не можуть, бачте, між собою домовитися за столом переговорів. Кому до вподоби шахматні партії глобального масштабу...
З ними усе зрозуміло. Мене дивує одне - чому на усей цей найоб ведешся ти, молодий і повний життя, перед яким зараз відкриті усі двері цього світу? Особливо я зараз звертаюся до тих, хто тут собі навигадували, а точніше, повелися на пропаганду, що є якась примарна висока ідея...
Ти думаєш, що ця війна особлива? Священна, визвольна? Треба рятувати Україну від ворога? На усіх війнах усім так казали. Бо інакше, яким чином можна стимулювати тебе віддати своє життя, щоб ти ще встиг вбити якомога більше людей? Як переконати, що це важливіше, ніж твій власний розвиток і праця для вдосконалення цього світу і привнесення у нього краси.
Війна може видатися красивою лише на сторінках книжок і у фільмах. Але тут справа у митці, який оспівав людську красу. Жоден з них, я думаю, не побажав би людству нових війн, у процесі яких люди б давали натхнення поетам, письменникам та музикантам. Смерть не буває красивою - в реалі подивися на тих, хто тепер лежить у землі чи повернувся покаліченим - фізично і психічно. Чи вартують покалічені життя одного єдиного потенційного моменту, який може принести війна?
Для тих, кому важлива потенційна користь від війни стосовно того, під чим керівництвом буде країна - так користь мають лише ті, кому йдуть усі наші грошики, які змушують тебе жити так, як вигідно їм. Прості люди за будь-якої влади живуть десь на тому самому фінансовому рівні. Тобі все одно вистачатиме лише на основні потреби, якщо ти не піднімеш свою сраку і не станеш працювати. Хто б не був при владі - Яник, Порох чи будь-хто інший.
Революції, визвольні війни - я переконаний, що усе це "дитячий садочок". Систему не зміниш простою ротацією кадрів зверху, навіть якщо уявити, що простому народу якимось чином вдалось би поставити керувати країною "нормальних хлопців". Народ має ту владу, на яку заслуговує. Для того, щоб країна жила інакше, у першу чергу мають змінюватися люди. Кожен займатися своїм духовним і розумовим розвитком.
Ніхто не відбере в тебе свободу, коли ти вільний усередині. Ніхто не зможе тобою зманіпулювати, якщо ти побачиш такий намір і не дозволиш цього. Ніхто не зможе завадити тобі і твоїм близьким жити краще, якщо ти зможеш придумати, як здійснити свої бажання. Якщо так робитиме кожен - лише тоді щось зміниться. А уж точно не тоді, коли ти їдеш у якості гарматного м'яса на фронт.
Ні мобілізації! Це має зрозуміти кожен потенційний солдат і його близькі. Усіх не посадять, а якщо й посадять - на мою думку це набагато краще, аніж мати кров людей на своїх руках, від чого схочеться застрелитися.
Click to view