ВІРНО vs. ПРАВИЛЬНО: або звідки мовна безграмотність українців

[kovpack]

Не втримався, щоб не залишити коментар щодо того, як це слово вживають сьогодні на радіо, телебаченні, а часом і в газетах! Слово "ВІРНО" в українській мові ніколи не мало значення "правильно"! У слова "вірно" є два значення, які подані у Словнику Грінченка, а саме: 1) віддано; 2) щиро. Ніколи не чув ні від своїх дідів чи бабусь, ба навіть від

Comments

[kovpack]

ну, етимологія - річ складна. якщо розглядати практично будь-яке слово, то можна натрапити на різноманітні речі - деетимологізацію, ремотивацію і т.д., частина з яких буде просто фантастичною. і це для величезної частини лексики, але сучасна літературна українська мова - це зовсім не старослов'янська та не староукраїнська. там наводилися і цитати з грушевського, але він передусім історик, а не літератор, тому поодинокі випадки вживання слова в неправильному значенні - не роблять це вживання літературним. ви спробуйте проглянути якісь збірники наукових праць, то побачите, що доктори наук (зі справжніми дипломами, а не з дипломами, купленими за сало) теж далеко не у 100% правильно пишуть, а трапляються і справді кумедні речі (але ж ніхто їх не цитує, намагаючись ввести нове слово в новому значенні). я теж можу писати часом не зовсім правильно, але ж не намагаюся нав'язати неправильний варіант комусь. чи почитайте ВТСУМ (сучасний словник!) - мене він змушує часто сміятися, хоч там плакати треба. одна-дві людини, ба навіть 10, які колись вжили слово в не так, як прийнято в літературній мові, не роблять це значення літературним (і не просто так там була позначка "розм."). та ви послухайте, як говорить зараз молодь! та якщо керуватися таким принципом - якщо вжив слово в такому значенні, то воно вже стає правильним - доведеться новий словник укладати. ви згадайте ті "корки" (у значенні "затори"), яке зараз чути по радіо! це аналогічна ситуація. колись із мовою робилося не краще, ніж тепер, бо ж і забороняли (згадайте, скільки указів було про заборону чи обмеження), і нав'язували чуже, але так склалося, що в літературну мову слова "вірний / вірно" не ввійшли зі значеннями "правильний / правильно". у моїй свідомості слово "вірно" - не має жодного відношення до правильності (асоціюється тільки з вірою та вірністю), бо виховувався я, читаючи книги, написані визнаними письменниками СУЧАСНОЮ ЛІТЕРАТУРНОЮ УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ, не тією мовою, яка була 500 років тому, не тим варіантом мови, який нав'язувався сусідніми народами. ніколи в житті не чув, щоб бодай хтось із моїх дідів-бабусь, усіх знайомих мені дідів-бабусь бодай разок вжив слово вірно в значенні "правильно". так само ніколи в житті не бачив, щоб у такому значенні це слово вживалося визнаними письменниками. звісно, притягувати за вуха етимологію можна, можна і давати поодинокі цитати з грушевського тощо, але то взагалі не аргументи. якщо я сьогодні напишу, що слово "щур" має значення "комп'ютерна мишка" (вмотивую це подібністю до мишки), почну вживати це слово в такому значенні, розмножу на кількох блогах, це прочитає ще кілька людей та почне його вживати так само, то не означає, що це стане аргументом для того, щоб зробити за п'ятдесят років це значення літературним. максимум, на що воно претендуватиме, так це на ту помітку "розм." у словнику.

[maksymus]

>СУЧАСНОЮ ЛІТЕРАТУРНОЮ УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ

Але ж ви посилатеся не на сучасну мову, а на ідеалізовану, якимось чином очищену культурну мову. Той же Антоненко-Давидович, роздаючи свої поради, відмічав особливо, що в сучасній мові вірно заступає правильно. А ще ви посилаєтеся на Грінченка. От самі спробуйте знайти у Грінченка правильний, правильно. Немає! А вірний саме в потрібному значенні «істинний» знайдете легко.

>притягувати за вуха етимологію можна,

В обговоренні за наведенним посиланням я вже відкинув як недостойний цей арґумент, що, мовляв, неважливо, як було колись. І навів ще кільканадцять сучасних посилань для спростування.

Етимологія важлива, коли ви намагаєтеся очиститу сучасну мову, знаходячи для цього підстави. Історія і надає певні свідчення, як щось вживалося раніше і з якими значеннями.

[kovpack]

та не вигороджую я ні антоненка-давидовича, ні грінченка, ні інших пуристів. я говорю про своє власне відчуття мови, виховане на літературній українській мові, і пояснив, що я ніколи в житті(!) не зустрічав слова "вірно" у значенні "правильно" у мові жодної людини, старшої 50, яка прочитала бодай одну книжку в житті (я не в донецьку живу, ні в києві, навіть не у львові). антоненко-давидович говорив, що це слово найперше полізло куди? у канцелярські папери! мушу вас потішити: мені раз до рук потрапило рішення луцької міської ради з якогось там питання, але ви не повірите, коли скажу, що на тих 4 рядках тексту було близько 20 помилок!!! я зовсім не жартую. я би сам не повірив би, коли б сам на власні очі не побачив. ви коли-небудь пробували почитати писанину, яку, наприклад, пишуть писаки у сільських радах (сільські депутатки, які все життя доярками пропрацювали (проти самої професії нічого не маю проти - вона корисна), або місцеві мажорні синки тощо)? та й, мабуть, переконувати вас в тому, що наші державні мужі, які формують оту "канцелярську мову", - аж ніяк не вундеркінди :)

[maksymus]

>я ніколи в житті(!) не зустрічав

Відкрийте для себе світ books.google. З перших же сторінок, якщо не зважати на помилкові порадники «Як ми говоримо»:
-вірний шлях (Фразеологічний словник тлумачить: «виробити правильну лінію, правильно поводити себе»).
-Перевіримо, чи відповідає це вірній відповіді.
-Чи маемо ми такий вірний портрет Хмельницького
-І побратимам вірний знак подавши
-Вірне слово.

>на тих 4 рядках тексту було близько 20 помилок!!!

Ви ж самі вище запропонували спиратися на сучасну мову. От і вважайте, що цей текст не з помилками, а текст сучасною мовою, мовці, котрі не зважають на етимологію. Жартую, звісно, але саме це випливає з ваших міркувань, коли ви відкидаєте етимологічний підхід. Бо, відкидаючи історію, ви відкидаєте надійне опертя для того, щоб визначати, чи справді почутий чи побачений вжиток є помилкою, і чи не є те, що хтось називає помилкою, нормальним слововжитком. От вірний у зн. «істинний, правильний» є цілком нормальним. І не має підстав чистити це значення.

[kovpack]

я не відкидаю етимологію - це річ дуже корисна, щоб зрозуміти мотивацію лексики, але не варто забувати, що мова розвивається, а те, що було їй властиве багато століть тому, не обов'язково буде властиве зараз.

- "вірний шлях" ("істинний" шлях): хороший приклад, мені подобається, цілком узгоджується з тлумаченням, поданим грінченком, та мої відчуттям мови.
- "Перевіримо, чи відповідає це вірній відповіді": від цього мене пересмикує, але найперше в бік людини, яка так би сказала, кинули б камені філософи, бо "перевірити", себто сприйняти на віру щось, звісно, можна, але щось не може відповідати "вірній відповіді", бо істини не знає ніхто. і виходить, що правильно було би "перевіримо, чи відповідає це правильній відповіді", тобто такій, яку хтось вважає правильно. скажімо, фразу "земля має форму кулі" можна назвати тільки правильною, але не істинною, бо насправді земля не така уже й кругла, а приплюснута. а якщо ще краще подумати, то вона тільки в загальному має форму кулі, бо насправді на ній повно ярів, гір, тому вона радше нагадує апельсин.
- "Чи маемо ми такий вірний портрет Хмельницького": цілком нормальний контекст, бо портрет (опис характеру) саме вірний, а не правильний. вірний, тобто такий, що відповідає істинному стану речей (мається на увазі опис характеру хмельницького). правильним можна назвати лише графічне зображення, скажімо, шапки хмельницького: наприклад, коли вона мала дірку та була з тією діркою і намальована. але назвати графічний портрет вірним не можна.
- "І побратимам вірний знак подавши": цілком нормальний контекст - знак, який заслуговує довіри. можна подати й правильний знак, але то вже буде правильним лише в контексті протиставлення якогось правильного знаку неправильному, коли останній був поданий не так, як домовлялися з "побратимами".
- "Вірне слово": для висновку про правильність/неправильність вживання слова "вірно" - тут замало контексту, бо слово може бути як вірним, себто щирим, так і правильним: наприклад, хтось встановив собі за пароль якесь слово, але ввів його не так, як встановив: наприклад, "неправильний пароль / слово" тощо. все залежить від контексту.