З денного сну

[kovalevska]

Уві сні все так просто. Так легко домовитися, уві сні тебе розуміють, хоча і не завжди погоджуються. Я пояснюю: "Ти розумієш, це конфлікт світоглядний, це значно більше, ніж просто поговорити, третя сторона тут не зарадить." І ти киваєш. Я кажу: "Це моя моральна, філософсько-етична проблема, розумієш?" І ти розумієш. Хоча сказати тобі нічого, але ти сприймаєш, слухаєш. Ми ідемо і говоримо, ти напружений, ти втомився мене розуміти і не розуміти, але ти продовжуєш цей беззмістовний діалог, бо уві сні тобі дітися від нього нікуди. В житті значно легше взагалі нічого не з'ясовувати. І не тільки легше, а й краще. А от уві сні... Уві сні - є місце для розмови із тобою, а насправді самою собою у твоїй подобі. В дійсності, я просто чекаю, коли ця внутрішня розмова нарешті закінчиться.

(Можна це вважати уривком якоїсь майбутньої книги, а взагалі що тільки не напишеться після денного сну...)