* * *

[kovalevska]

Чужі міста на дотик і на погляд
Пізнати варто доки не зламався
Пісочний маятник домашнього коріння
Коли вгрузаєш наче нафти крапля
На глибину недуманих матерій
Тоді судити можна і про долю
Її багатогранний спосіб плину
Її вразливість, щиру таємничість
Коли вона ховається від себе ж.
Чи може варто випити із серця
До дна всі болі і любові перед смертю
А чи навпроти - все собі лишити
Аби згадати наостанок гірко...
Коли пливеш безоднею морською
Ані човна не маючи, ні віри,
Коли не бачиш берега і неба
Але не тонеш наче справді риба
Тоді на згадку випливає стрічка
Зі срібним старовинним медальйоном
І ти зловивши її край до дна пірнаєш
Бо важчі спогади за будь-що на землі.