Чорний хліб із жовтим медом
На сніданок пообідній -
Підвечірок із ведмедем
Білим плюшевим у Відні.
Все з початку - от і добре,
Кожний день як позавчора,
Тільки мрію я про море,
Тільки мрієш ти про гори.
В нашім Відні триметровім
Де кутків уже не стало,
Дивна мапа кольорова,
Вздовж якої ми блукали,
Наш будинок величезний
Із хрещатим інтер’єром,
На вікні вазонка мерзне,
Притулившись до портьєри.
Що колись могло би статись
Не стається з нами досі.
Може, годі нам старатись?
Може, вирвемося в осінь?
Нагойдаємось на скелях,
Попідкорюємо хвилі?
Відчуваю, це вже стеля,
Хоч і дряпаюсь щосили.
Неможливо все пізнати,
Неможливо все відчути -
Від зарплати до зарплати,
Від покути до покути…