МОРЕ
В дорозі на священний Мангуп і божественне кам'янисте узбережжя холодного моря, підкоряючись силі могутнього déjà vu, до якого життєве коло та збіг у розташуванні зірок немислимо мене прирекли, в пам'ять про ті спогади, які лишилися, і ті, які лишаться, в ім'я свободи від спогадів, на честь нового життя та осмислення минулого, - вперед!!! Хай буде так, о жорстокий Бог Загадкових Випадковостей, який жартує наді мною безглуздо й іронічно, підкидаючи мені людей і обставини, змушуючи вдруге ступати в ту ж ріку...
У дзеркалі гір-близнюків
Дивлюся на хвилі туману,
Над цілою прірвою прірв
Ісландськими ріками тану.
За цим краєвидом - моря.
Рапсодія ранку пташина.
І десь тут взялася і я,
І морю співала про сина.
Далекий, забутий напів-,
Напівнезабутній мій друже,
Я все ще на розі шляхів,
Я ще на дорозі відчужень.
А хочеш, чи може, а мо',
Не буду від серця тікати,
Полину до моря, до мо..,
До моря, додому, до хати.
У дзеркалі гір-близнюків
Дивлюся на хвилі туману,
Над цілою прірвою прірв
Ісландськими ріками тану.
За цим краєвидом - моря.
Рапсодія ранку пташина.
І десь тут взялася і я,
І морю співала про сина.
Далекий, забутий напів-,
Напівнезабутній мій друже,
Я все ще на розі шляхів,
Я ще на дорозі відчужень.
А хочеш, чи може, а мо',
Не буду від серця тікати,
Полину до моря, до мо..,
До моря, додому, до хати.