Посмітюха
1.
Сонце щойно зайшло за обрій і все навкруги забарвилося у тьмяні кольори . Спекотний червневий день дійшов свого завершення
і подорожувати вночі було набагато приємніше . Два деревяні вози скриплячи у такт крокуючим горбатим волам порушували навколишню
тишу . Надворі пахло травою, дорожнім пилом і ще чимось невловимим. Зрідка обабіч дороги перегукувались деркачі , "ріжучи" по вухам своїм
скрипучим "крек-крек,крек-крек" . Зверху на возі навіплежачи сиділо два силуети, дорослого чоловіка і хлопчика . Сиділи вони на мішках із сіллю
, яка під їхньою вагою прийняла зручну форму , так що не хотілось навіть ворушитися .Денні розмови стихли і тільки чудернацькі силуети
сутінкового пейзажу не давали людям заснути .
Сіра степова стежка ще виднілась серед темної трави.Раптом щось промайнуло через стежку,а потім ще раз із іншого боку.
-" Що це ,дядьку ? " - схвильовано спитав хлопець
- " Це посмітюха , синку " - відповів чоловік. Відкусив шматок травинки,яку жував вже давно , сплюнув на бока і почав розповідь ....
Що після літра пива не влізе в голову :)
Це був уривок із ніколи ненаписаного твору ;)Далі просто птахи,яких я зустрічаю час від часу.
2.
Назву(українську) свою я так розумію ці птахи отримали від любові колупатися у придорожньому або просто у смітті.За цим заняттям я сам не одноразово
їх заставав.Але попадаються вони і на покинутих колгоспних фермах...
3.
...обабіч доріг....
4.
... степових смітниках.
5.
Та близькість до такого бридкого слова як смітник не робить цього птаха менш привабливим за інших.Мені ці чубаті сіроманці дуже подобаються і
викликають якусь асоціацію з домом...
6.
Фотографую їх випадково,тож реальної історії про них немає ніякої.Та просто покажу ще декілька фото:
7.
8.
9.
Дякую всім хто завітав.
Бажаю Вам скорішої Весни !!!
Сонце щойно зайшло за обрій і все навкруги забарвилося у тьмяні кольори . Спекотний червневий день дійшов свого завершення
і подорожувати вночі було набагато приємніше . Два деревяні вози скриплячи у такт крокуючим горбатим волам порушували навколишню
тишу . Надворі пахло травою, дорожнім пилом і ще чимось невловимим. Зрідка обабіч дороги перегукувались деркачі , "ріжучи" по вухам своїм
скрипучим "крек-крек,крек-крек" . Зверху на возі навіплежачи сиділо два силуети, дорослого чоловіка і хлопчика . Сиділи вони на мішках із сіллю
, яка під їхньою вагою прийняла зручну форму , так що не хотілось навіть ворушитися .Денні розмови стихли і тільки чудернацькі силуети
сутінкового пейзажу не давали людям заснути .
Сіра степова стежка ще виднілась серед темної трави.Раптом щось промайнуло через стежку,а потім ще раз із іншого боку.
-" Що це ,дядьку ? " - схвильовано спитав хлопець
- " Це посмітюха , синку " - відповів чоловік. Відкусив шматок травинки,яку жував вже давно , сплюнув на бока і почав розповідь ....
Що після літра пива не влізе в голову :)
Це був уривок із ніколи ненаписаного твору ;)Далі просто птахи,яких я зустрічаю час від часу.
2.
Назву(українську) свою я так розумію ці птахи отримали від любові колупатися у придорожньому або просто у смітті.За цим заняттям я сам не одноразово
їх заставав.Але попадаються вони і на покинутих колгоспних фермах...
3.
...обабіч доріг....
4.
... степових смітниках.
5.
Та близькість до такого бридкого слова як смітник не робить цього птаха менш привабливим за інших.Мені ці чубаті сіроманці дуже подобаються і
викликають якусь асоціацію з домом...
6.
Фотографую їх випадково,тож реальної історії про них немає ніякої.Та просто покажу ще декілька фото:
7.
8.
9.
Дякую всім хто завітав.
Бажаю Вам скорішої Весни !!!