Бракує кулемета...
Хто дивився жалобну церемонію в Каракасі в прямому телеефірі? Якийсь жахливий Танок смерти, де зашкалює концентрація сил зла. У почесній варті Олександр Лукашенко зі спадкоємцем престолу - позашлюбним цесаревичем Колею, який корчить гримаси, Махмуд Ахмадінежад, який цілує труну; збоченець Рауль Кастро, кошмар Екваторіяльної Гвінеї (зрозуміло, Mundo Iberico, це єдина колишня іспанська колонія в Африці, Західна Сахара та шматок Марокко не рахуються) диктатор Теодоро Обіанг Нгема і ... в цій "чудовій" компанії кривавий міністр закордонних справ Російської Федерації Сергій Лавров, який усе-таки прилетів до Венесуели. Усіх присутніх, своїх друзів і подільників, небіжчик любив цинічно називати "Віссю добра" ...
Рауль Кастро
Прилетів і президент Колумбії Хосе Мануель Сантос - що виглядає шляхетно на тлі багаторічних образливих, кажучи відверто, випадів Каракаса на адресу Боготи, підтримки кровожерних комуністичних партизан FARC і інших великих і малих каверз. Тут президент Перу Ольянта Умала, президент Мексики Енріке Пенья. Їх можна зрозуміти - кожен планує жити й правити вічно, а нагадування про те, що вони смертні, як усі, дуже засмучує. Всього перші керівники 32 держав, а офіційних делегацій - 55. Мабуть, чимало людей у світі нині шкодують, що ніхто не дасть по присутніх кулеметної черги... Якби події в 2010 році склалися дещо інакше, тут стояла б і Юлія Капітельман, у миру Тимошенко, разом із Турчиновим і Немирею.
Величезний золотий хрест над труною ожирілого деспота. Офіцери президентської варти Венесуели в червоній гусарської формі, у такій самій билися їхні предки в останній на венесуельській землі історичній великій битві при Карабобо. І поруч з тілом - золота шабля Симона Болівара. Психопата, котрий перетворив Венесуелу на комуністичний заповідник, звідки потікали освічені білі люди, намагаються вписати в історичний контекст поряд зі справжніми героями.
Битва при Карабобо. Картина венесуельського художника початку XIX століття
Час від часу всі присутні (для 90 відсотків з них рідна мова - іспанська) сумну церемонію переривають, хором скандуючи сатаністичне гасло: «Чавес живий! Чавес не помер! Чавес примножився - у всіх нас! ». Занадто багато золотих кашкетів, погонів, еполет, чорних окулярів і жіночих міні-спідниць, починаючи з дочок Чавеса. Але виглядає ефектно. Чарівно. Не можна не визнати, що більшість із відомих присутніх в траурному залі - люди, як прийнято говорити сьогодні, "з великою харизмою". І тому багато хто - особливо небезпечні. Зло часто чарівне. Чарівністю воно краде душі неписьменних, інтелектуально обмежених людей із низів, що насилу орієнтуються в світі, де добро і зло перемішані, що мріють про Вождя, який навчить їх, вічних дітей, які не можуть жити без Батька, - як жити далі. Коли Вождь іде, їхня щира, добра, любляча скорбота не знає меж. Як було 60 років тому в Москві. І як зараз в Каракасі.
"Не треба казати "Слава Богу!" Слід говорити: "Слава Сталіну!" - "А як Сталін помре?" - "От тоді треба сказати: "Слава Богу!".
Так, Венесуелі дуже сильно бракує сильної генеральської руки, танків на вулицях і... стадіону...
Рауль Кастро
Прилетів і президент Колумбії Хосе Мануель Сантос - що виглядає шляхетно на тлі багаторічних образливих, кажучи відверто, випадів Каракаса на адресу Боготи, підтримки кровожерних комуністичних партизан FARC і інших великих і малих каверз. Тут президент Перу Ольянта Умала, президент Мексики Енріке Пенья. Їх можна зрозуміти - кожен планує жити й правити вічно, а нагадування про те, що вони смертні, як усі, дуже засмучує. Всього перші керівники 32 держав, а офіційних делегацій - 55. Мабуть, чимало людей у світі нині шкодують, що ніхто не дасть по присутніх кулеметної черги... Якби події в 2010 році склалися дещо інакше, тут стояла б і Юлія Капітельман, у миру Тимошенко, разом із Турчиновим і Немирею.
Величезний золотий хрест над труною ожирілого деспота. Офіцери президентської варти Венесуели в червоній гусарської формі, у такій самій билися їхні предки в останній на венесуельській землі історичній великій битві при Карабобо. І поруч з тілом - золота шабля Симона Болівара. Психопата, котрий перетворив Венесуелу на комуністичний заповідник, звідки потікали освічені білі люди, намагаються вписати в історичний контекст поряд зі справжніми героями.
Битва при Карабобо. Картина венесуельського художника початку XIX століття
Час від часу всі присутні (для 90 відсотків з них рідна мова - іспанська) сумну церемонію переривають, хором скандуючи сатаністичне гасло: «Чавес живий! Чавес не помер! Чавес примножився - у всіх нас! ». Занадто багато золотих кашкетів, погонів, еполет, чорних окулярів і жіночих міні-спідниць, починаючи з дочок Чавеса. Але виглядає ефектно. Чарівно. Не можна не визнати, що більшість із відомих присутніх в траурному залі - люди, як прийнято говорити сьогодні, "з великою харизмою". І тому багато хто - особливо небезпечні. Зло часто чарівне. Чарівністю воно краде душі неписьменних, інтелектуально обмежених людей із низів, що насилу орієнтуються в світі, де добро і зло перемішані, що мріють про Вождя, який навчить їх, вічних дітей, які не можуть жити без Батька, - як жити далі. Коли Вождь іде, їхня щира, добра, любляча скорбота не знає меж. Як було 60 років тому в Москві. І як зараз в Каракасі.
"Не треба казати "Слава Богу!" Слід говорити: "Слава Сталіну!" - "А як Сталін помре?" - "От тоді треба сказати: "Слава Богу!".
Так, Венесуелі дуже сильно бракує сильної генеральської руки, танків на вулицях і... стадіону...