(no subject)
10 серпня 2012 року виповнюється 100 років з дня народження, без сумніву, найвідомішого письменника Бразилії - Жоржі Амаду.
"Жубіаба" - перша його річ, яку я прочитав. В українському перекладі. На твір про робітничий рух і гноблення бідняків вона тягне мало. Цей роман фольклорний, він побудований за принципом баляди і весь пронизаний мотивами та символами бразильської народної поезії.
Оповідь про життя свободолюбного й агресивного негра Антоніо Балдуїно, який пройшов нелегкий життєвий шлях, по праву можна вважати першим - і дуже незвичайним - твором латиноамериканського магічного реалізму. Звичні події показані тут з несподіваної точки зору. Любов і ненависть. Ревнощі і відданість. Зухвалі чоловіки і чуттєві жінки. І за кожним епізодом немов спостерігають африканські боги, які ніколи не відмовлять собі в задоволенні зайвий раз втрутитися у життя смертних...
"Жубіабу", що показує життя бразильських негрів, можна розуміти і як роман расовий, расологічний: батьків кольорові не знають, ростуть, як трава при дорозі, промишляють жебрацтвом, крадіжками, дивуються, чого це їх до відділку гребуть - не помічають, що вже не діти вони, а молоді здорові нероби. На відміну від підприємливих білих, працювати вони не сильно прагнуть, п'ють, гуляють, танцюють, співають самбу, плодять собі подібних, вбивають, бігають, блукають, вірять у своїх негритянських богів кандомбле і навіть у Бразилії слухаються своїх шаманів і потайки говорять африканськими говірками.