Російсько-китайські метиси з провінції Внутрішня Монголія
За даними всекитайського перепису населення, проведеного 2000 року, чисельність росіян в Китаї становить 15 600 чоловік. Головним чином вони розосереджені в районах Або, Тачен і Урумчі Синьцзян-Уйгурського автономного району, а також на півночі провінції Хейлунцзян і в районі Еергуна Автономного району Внутрішня Монголія.
В даний час росіяни в Китаї більш компактно живуть у російській національній волості Шівей під містом Еергуна Автономного району Внутрішньої Монголії. У цій волості чисельність населення складає 4072 осіб, з них росіян 1774 людини. Всі вони, як і раніше, зберігають російську традиційну культуру та побутові звичаї. У місті Еергуна знаходиться перший в Китаї Етнографічний музей російської народності. Крім того, селищу Прикордонний в повіті Сюньке провінції Хейлунцзян ще підпорядковане село Сяодінцзицунь. Тут проживають понад 900 осіб, з яких майже половина населення - представники російської національності. Тепер з дозволу уряду повіту Сюньке провінції Хейлунцзян це село вже перейменовано в село Російське Прикордонне.
У росіян є своя мова і писемність, але в спілкуванні вони говорять по-китайськи та пишуть китайською мовою. Ще вони добре розмовляють монгольською та казахською мовами.
Більшість росіян, що мешкають у Китаї, сповідує православ'я. Новий рік, Різдво і Великдень - їхні головні свята. У селах свято Великдень проводять дуже урочисто. У кожній родині готують свої паски і фарбовані червоні варені яйця. У тарілках вони здаються різноманітними та різнобарвними клумбочки. Кажуть, що це символізує життя і процвітання. Під час свята Великодня росіяни, які вміють співати і танцювати, завжди з великою радістю співають свої переливчасті національні пісні й танцюють веселі національні танці. Причому всі люди, від малого до великого, беруть участь у святкуванні, що створює атмосферу бурхливої радості.
Китайські росіяни гостинні, вони завжди тепло і сердечно приймають своїх гостей і пригощають їх усім, що тільки є в домі.
Росіяни, що живуть у містах і селищах, займаються різною ремонтною справою, кустарним ремеслом, транспортними перевезеннями. У селах росіяни в основному займаються скотарством, садівництвом і сільським господарством.
Це наше майбутнє, якщо не розчавимо евразійських виродків...
В даний час росіяни в Китаї більш компактно живуть у російській національній волості Шівей під містом Еергуна Автономного району Внутрішньої Монголії. У цій волості чисельність населення складає 4072 осіб, з них росіян 1774 людини. Всі вони, як і раніше, зберігають російську традиційну культуру та побутові звичаї. У місті Еергуна знаходиться перший в Китаї Етнографічний музей російської народності. Крім того, селищу Прикордонний в повіті Сюньке провінції Хейлунцзян ще підпорядковане село Сяодінцзицунь. Тут проживають понад 900 осіб, з яких майже половина населення - представники російської національності. Тепер з дозволу уряду повіту Сюньке провінції Хейлунцзян це село вже перейменовано в село Російське Прикордонне.
У росіян є своя мова і писемність, але в спілкуванні вони говорять по-китайськи та пишуть китайською мовою. Ще вони добре розмовляють монгольською та казахською мовами.
Більшість росіян, що мешкають у Китаї, сповідує православ'я. Новий рік, Різдво і Великдень - їхні головні свята. У селах свято Великдень проводять дуже урочисто. У кожній родині готують свої паски і фарбовані червоні варені яйця. У тарілках вони здаються різноманітними та різнобарвними клумбочки. Кажуть, що це символізує життя і процвітання. Під час свята Великодня росіяни, які вміють співати і танцювати, завжди з великою радістю співають свої переливчасті національні пісні й танцюють веселі національні танці. Причому всі люди, від малого до великого, беруть участь у святкуванні, що створює атмосферу бурхливої радості.
Китайські росіяни гостинні, вони завжди тепло і сердечно приймають своїх гостей і пригощають їх усім, що тільки є в домі.
Росіяни, що живуть у містах і селищах, займаються різною ремонтною справою, кустарним ремеслом, транспортними перевезеннями. У селах росіяни в основному займаються скотарством, садівництвом і сільським господарством.
Це наше майбутнє, якщо не розчавимо евразійських виродків...