Золоті ключі Сарматії
Російські шовіністи та їхні несвідомі (в усіх значеннях слова) місцеві попихачі з-поміж крає(не)знавців, журналістів, екскурсоводів, навіть комівояжерів полюбляють тішити себе вигадками про тюрко-монгольську домішку в українців, про укротюрків, як вони нас звуть. От лишень історичні факти - не на їхню користь. Українці скидаються не на тюрків, а на усунів, саків, скіфів, сарматів, аланів - древніх іраномовних володарів Великого Степу. Ось жінка гунно-сарматського часу (II -IV століття н.е.). Пізня сарматка. Антропологічна реконструкція російського вченого Алєксєя Нечволоди. Могильник Селівановський II, курган 6 в Абзеліловському районі Республіки Башкортостан, досліджений 1999 року археологічною експедицією Національного музею. Намисто з зеленого й жовтого скла було знайдене на ній.
Якщо порівнювати її з нині сущими, то це Валентина Павлівна Коротя-Ковальська - українська актриса-співачка. Народилася вона 1947 року у місті Рівне. Закінчила вокальну студію при Хорі імени Григорія Верьовки (1968) та Київський державний університет імени Тараса Шевченка (1975). Працює вона в Національному науково-дослідному інституті Українознавства Міністерства освіти і науки України.
Брала участь у фільмах «Пропала грамота», «Вечори на хуторі поблизу Диканьки», «Криниця», «Женці» (1987), «Тризна» (1988), «Співає Ніна Матвієнко» (1989) та інших. Вона одна зі знаменитих солісток осяйних «Золотих ключів». Записи пісень у виконані цього тріо звучали в кожній українській родині. Валентина Павлівна - член Національної спілки кінематографістів України. Очевидно, вона є далеким нащадком сарматської жінки з Південного Уралу.
Краєзнавча маячня тліє нерозпроданою в квартирах їхніх авторів, які марно силкуються витягти з тюркських коренів власне прізвище. Чергові хвилі мережевої балаканини про хозарсько-печенізьке походження українців розбиваються об непорушні камені історичних, етнографічних і антропологічних фактів. А Велика Сарматія-Україна - вічна...