Кушанська цариця з українським обличчям
У 1978 році під час розкопок стародавнього могильника на пагорбі Тілля-Тепе («Золотий пагорб») у Північному Афганістані було знайдено шість багатих, можливо царських поховань. На цій території після розпаду величезної імперії Олександра Македонського в III столітті до н.е. виникла Греко-Бактрійська держава. У I столітті до н.е. вона була завойована іраномовними степовими кочовиками-кушанами.
Кочовики, перейшовши до осілості, запозичили багато елементів бактрійської культури та створили велике Кушанське царство, що проіснувало близько п'ятисот років. У похованнях було виявлено двадцять тисяч золотих ювелірних виробів. Серед них привізні речі з Греції, Риму, Індії, Китаю та прикраси місцевих бактрійських майстрів. В одному з шести поховань некрополя Тілля-Тепе у дерев'яній труні лежала жінка, похована з надзвичайною пишністю. Про її приналежність до правлячої еліти свідчать золота мереживна корона, прикрашена перлами й бірюзою, і золотий скіпетр. Золототкані похоронні шати мали пишну обробку. Довга сукня була розшита перлами і сотнями інкрустованих самоцвітами золотих бляшок. Вбрання прикрашала золота фігурка крилатої богині, що нагадує грецьку Афродіту. Поверх сукні на покійну був одягнутий довгий халат із золотими застібками. Мереживні золоті підвіски були прикрашені зображенням східної богині живої природи. Поруч із похованою знайдені два дзеркала і плетений кошик із парфумерними та косметичними приладдям. У руці була затиснута срібна монета, а за щокою - золота, що символізують плату за переправу в царство мертвих. Це відповідає давньогрецьким і загалом індоевропейським поховальним обрядам, які зберігалися й в українців.
Ця жінка безперечно займала верхню сходинку в тому прошарку іраномовних прибульців-кочовиків, який на межі нашої ери став керувати Бактрією. На реконструкції вона показана без золотої корони і майже без прикрас. Її череп має характерну деформацію, що надає голові подовжену форму.
Це реконструкція антрополога Тетяни Балуєвої, створена ще 1986 року. Характерно, що в Україні дуже часто трапляються такі антропологічні типажі, що викликають роздратування в північно-східного сусіди:
Вони знають, чому зляться. Бо це не мітичні укро-тюрки й не омріяний українофобами та їхніми вітчизнаними посіпаками тюркський спадок, а реальний слід нашої спадкоємності від справжніх, іраномовних володарів степів...
Кочовики, перейшовши до осілості, запозичили багато елементів бактрійської культури та створили велике Кушанське царство, що проіснувало близько п'ятисот років. У похованнях було виявлено двадцять тисяч золотих ювелірних виробів. Серед них привізні речі з Греції, Риму, Індії, Китаю та прикраси місцевих бактрійських майстрів. В одному з шести поховань некрополя Тілля-Тепе у дерев'яній труні лежала жінка, похована з надзвичайною пишністю. Про її приналежність до правлячої еліти свідчать золота мереживна корона, прикрашена перлами й бірюзою, і золотий скіпетр. Золототкані похоронні шати мали пишну обробку. Довга сукня була розшита перлами і сотнями інкрустованих самоцвітами золотих бляшок. Вбрання прикрашала золота фігурка крилатої богині, що нагадує грецьку Афродіту. Поверх сукні на покійну був одягнутий довгий халат із золотими застібками. Мереживні золоті підвіски були прикрашені зображенням східної богині живої природи. Поруч із похованою знайдені два дзеркала і плетений кошик із парфумерними та косметичними приладдям. У руці була затиснута срібна монета, а за щокою - золота, що символізують плату за переправу в царство мертвих. Це відповідає давньогрецьким і загалом індоевропейським поховальним обрядам, які зберігалися й в українців.
Ця жінка безперечно займала верхню сходинку в тому прошарку іраномовних прибульців-кочовиків, який на межі нашої ери став керувати Бактрією. На реконструкції вона показана без золотої корони і майже без прикрас. Її череп має характерну деформацію, що надає голові подовжену форму.
Це реконструкція антрополога Тетяни Балуєвої, створена ще 1986 року. Характерно, що в Україні дуже часто трапляються такі антропологічні типажі, що викликають роздратування в північно-східного сусіди:
Вони знають, чому зляться. Бо це не мітичні укро-тюрки й не омріяний українофобами та їхніми вітчизнаними посіпаками тюркський спадок, а реальний слід нашої спадкоємності від справжніх, іраномовних володарів степів...