Скіфська пектораль
Цей вірш написала юна поетеса з м. Вінниця - Олександра Бурбело, яка у 15 років уже відійшла у небо. Яка ж наша земля могутня, коли родить такими талантами. Нехай цей вірш надихає нас і давайте будемо «жахливо вперті» у боротьбі за нашу волю.
СКІФСЬКА ПЕКТОРАЛЬ
Мов скіфська пектораль - Чумацький Шлях,
Галактика, в якій усі ми вдома.
У Скіфії тепер осіння втома
І майорить барвистий листостяг.
Спогадопад у нашому саду -
Усе було тоді таке вогнисте!
Нині ж повітря прохолодно -чисте.
Я стежкою до Скіфії іду.
В потоках часу в'яне ковила,
Зітхає море хвилею прибою.
О, Скіфіє! Ми й досі все з тобою,
Бо ж ти насправді тут колись була.
Незламна і нескорена в боях.
Тобі поразки не були знайомі.
Прикривши скарб, мостились на соломі
І ночували просто на возах.
Жахався ворог імені твого,
А ти мечу молилась і свободі.
Розповідають в нашому народі,
Що так воно колись же і було.
Оця земля, де ми усі - народ,
Свободою освячена з прадавна
Та іменем своїм великим славна,
Страшним для ошуканців і заброд.
Ми скіфи. Наші коні мчать учвал,
А вогнища в серцях сягають неба!
І нам нічого іншого не треба -
Ось тільки цей святий дев'ятий вал!
Так, скіфи ми, бо в наших жилах кров,
А не вода струмує у безсмертя.
І ми буваємо жахливо вперті,
Як важимо позбутися оков.
За рідний край і за його святині,
І за козацьке славне знамено.
Ми скіфи, отож нам не все одно,
Чи вільно жить на цій землі Людині..