Отель "Едем"
Це стрічка для тих, кому набрид Міхаїл Булгаков і його закамуфльований під зворушливу сатиру талмудо-сатанізм. ...Сонце, море, ламбада, джинси-варенки, кумедні нині зачіски й совєтська ресторанна попса, що вже непомітно перероджується в шансон. Кожен із тих, хто оселився в шикарному готелі, розсаднику гріховних бажань, готовий віддати на сьомий день тіло гріхові, а на тринадцятий - і душу дияволу. Три молоді жінки Віра, Надія, Любов за допомогою ангела - рятівника (Александра Панкратова-Чорного) не піддаються численним спокусам, у які їх вводять господар пекла (Леонід Марков) і його кохана бісиця (Татьяна Доґілєва). Фільм Владіміра Любомудрова (Свердловськ, 1991) це своєрідний антидот від «Майстра й Маргарити», застереження всім, хто повірив, що диявол - це така добра насправді сила, котра прагне добра за допомогою хитромудрих вивертів, що його супутники - невинні веселуни, що за блиском, шумом, гучною музикою і піною шампанського на шабаші ховається можливість стати щасливим.
У Панкратова-Чорного роль навдивовижу сумна - «невинно убієнний воїн», який, чекаючи на долучення до лику святих, має рятувати невинних. На землі його чекає й ніяк не може забути кохана дівчина, що ніколи не змириться з його смертю. «Ну загинув я, загинув, розумієш? Куля - в серце!..» - говорить він їй. Не раз, спостерігаючи за тим, що зло виявилося могутнішим, перехиляє з горя чарку. І, дивлячись фільм, розумієш, що все це дійсно так: відеосалони, на яких проклала собі шлях у бізнес і політику мадам Капітельман, валютні бари, спецназ, мітинґуючі балакуни на трибунах, які мають справжніх, демонічних господарів, псевдоромантична «Путана» Олєґа Ґазманова - то все прикмети зла, що розквітло на совєтській бездуховності, в якій сенсом людського життя стало полювання на дефіцит...
Click to viewУ Панкратова-Чорного роль навдивовижу сумна - «невинно убієнний воїн», який, чекаючи на долучення до лику святих, має рятувати невинних. На землі його чекає й ніяк не може забути кохана дівчина, що ніколи не змириться з його смертю. «Ну загинув я, загинув, розумієш? Куля - в серце!..» - говорить він їй. Не раз, спостерігаючи за тим, що зло виявилося могутнішим, перехиляє з горя чарку. І, дивлячись фільм, розумієш, що все це дійсно так: відеосалони, на яких проклала собі шлях у бізнес і політику мадам Капітельман, валютні бари, спецназ, мітинґуючі балакуни на трибунах, які мають справжніх, демонічних господарів, псевдоромантична «Путана» Олєґа Ґазманова - то все прикмети зла, що розквітло на совєтській бездуховності, в якій сенсом людського життя стало полювання на дефіцит...