Мері Гіґґінс Кларк: Підглядач
Читаю далі Мері Гіґґінс Кларк. На черзі детектив із елементами трилеру «Підглядач» (1984). Психологічно пророблено добряче, читається вельми непогано, хоча від розв’язки того, що сталося колись давно з батьками дорослої тепер журналістки Керрі Адамс, очікував чогось більшого. Вдало показаний світ вищої політики США, кухня політичних передач і замовних програм. Є два вбивці, обоє маніякальні - відданий сенаторці Абіґайль Дженкінс водій-бандит і колишній семінарист, який відправляє на той світ старих людей із притулку, порозмовлявши з «янголами». До речі, дуже вдалий образ християнина-фанатика. Він ховається у домі головної героїні. Є Лавкрафтова тема спадку. Є добра літня жінка-екстрасенс. Є кульгавість головної героїні - майже хтонічна риса та спроба майже ритуального її вбивства на Різдво під ялинкою, палаючий будинок, снігові замети. Справа не в цьому.
Прагматична до повного цинізму й водночас розбещена Абіґайль, яка ретельно приховує події своєї злиденної молодости й потрапила до вищих сфер завдяки вдалому шлюбу, а потім низці злочинів, дуже нагадує нашу Юлію Капітельман, в миру Тимошенко, оточену злочинцями й покидьками. Тільки наша тварюка набагато страшніша й сама з політики не піде, крім того, не вміє спілкуватися з простими людьми і ніколи й нічого для людей не робила, навіть задля особистої вигоди... Де б знайти гарну письменницю для такої ж різдвяної історії і таку ж чесну й непідкупну журналістку для викриття?