Про захисників Сирії
Зараз досить добре видно, що декілька помітних у мережі політичних проектів запущені росіянами з тим, аби сформувати в Україні антиЕСний і антиНАТОвський псевдонаціоналізм у дусі "Йоббіка", себто спершу залякати "Гейропою", трішки полити слізоньки перед французьким посольством за чорним магом-самогубцею Домініком Веннером, далі вмовити співпереживати соціялістичному людоморові Башарові аль-Ассаду, котрому лихі глобалісти заважають винищити по-тихому свій власний нарід. Потім плянувалося розказувати, що Росія хороша, вона православна, вона за консервативні цінності. І що українцям треба переступити через "застарілу" ворожнечу, відкинути етнонаціоналістичні тези яко несучасні й формувати разом із братніми росіянами антимондіялістський "Русский мир".
Як відомо, проросійськість - це НЕОДМІННО другий крок після надрадикального антиевропейства. На формування такої вигідної й корисної суспільної думки росіянами було кинуто всі сили від націонал-большевицьких недобитків до майже колишніх автономів і лівацтва з "Тризубу", мобілізовано західноевропейських друзів Кремля. Слід зазначити, що пляни їхні від самого початку почали тріщати. По-перше, хоча необізнане українське суспільство можна було задурити "досягненнями" контртрадиційної Іслямської антимонархічної революції в Ірані, в ньому, на відміну від російського, не існувало потрібного прошарку. Вкраїнське суспільство в середньому заможніше й набагато мобільніше, через що й сприйняття Европи інакше. У нас майже немає симпатиків Моаммара Каддафі, Уго Чавеса, Слободана Мілошевича, а прихильники тоталітарної північнокорейської ідеольогії чучхе обмежуються купкою соціяльно невлаштованих молодиків із того ж "Автономного опору". Надміру схожий на совєтських партійних чиновників придурок аль-Ассад теж мало кому подобався.
По-друге все змінив початок російсько-української війни, під час якої пропаганда на користь "християнської" Рассєї-матушки стала абсолютно неможливою. У свідомості українців Російська Федерація надійно посіла місце онтологічного ворога, гірше за якого не може бути ніхто. Тим часом Сирія зайняла максимально ворожу до України позицію, як і всі західні "евроскептики", що геть як один виявилися годованцями Кремля. Захищати ката Башара вже не виходить. Для всіх ясно, що він і Путін - єдине нерозривне ціле. Вступити до Евросоюзу не хочуть хіба що комуністи. А ще вкраїнці позбулися будь-яких сумнівів щодо Північноатлантичного Альянсу. Тепер абсолютна більшість - за вступ туди. Політичний проект гучно накрився...
Усі, хто почіпляв кривавого соціялістичного диктатора Башара аль-Ассада на аватарки! Не забудьте почепити господаря вашого кумира - Владіміра Путіна!
Як відомо, проросійськість - це НЕОДМІННО другий крок після надрадикального антиевропейства. На формування такої вигідної й корисної суспільної думки росіянами було кинуто всі сили від націонал-большевицьких недобитків до майже колишніх автономів і лівацтва з "Тризубу", мобілізовано західноевропейських друзів Кремля. Слід зазначити, що пляни їхні від самого початку почали тріщати. По-перше, хоча необізнане українське суспільство можна було задурити "досягненнями" контртрадиційної Іслямської антимонархічної революції в Ірані, в ньому, на відміну від російського, не існувало потрібного прошарку. Вкраїнське суспільство в середньому заможніше й набагато мобільніше, через що й сприйняття Европи інакше. У нас майже немає симпатиків Моаммара Каддафі, Уго Чавеса, Слободана Мілошевича, а прихильники тоталітарної північнокорейської ідеольогії чучхе обмежуються купкою соціяльно невлаштованих молодиків із того ж "Автономного опору". Надміру схожий на совєтських партійних чиновників придурок аль-Ассад теж мало кому подобався.
По-друге все змінив початок російсько-української війни, під час якої пропаганда на користь "християнської" Рассєї-матушки стала абсолютно неможливою. У свідомості українців Російська Федерація надійно посіла місце онтологічного ворога, гірше за якого не може бути ніхто. Тим часом Сирія зайняла максимально ворожу до України позицію, як і всі західні "евроскептики", що геть як один виявилися годованцями Кремля. Захищати ката Башара вже не виходить. Для всіх ясно, що він і Путін - єдине нерозривне ціле. Вступити до Евросоюзу не хочуть хіба що комуністи. А ще вкраїнці позбулися будь-яких сумнівів щодо Північноатлантичного Альянсу. Тепер абсолютна більшість - за вступ туди. Політичний проект гучно накрився...
Усі, хто почіпляв кривавого соціялістичного диктатора Башара аль-Ассада на аватарки! Не забудьте почепити господаря вашого кумира - Владіміра Путіна!