Роберт Говард: Час Дракона
"Ксальтотун, підвівши свою левову голову, вдивлявся в порожнечу, наче сподіваючись розгледіти втрачені століття.
- Три тисячі років, - сказав він. - В ім'я Сета! Повідай, що сталося у світі за цей час.
- Варвари, що зруйнували Ахерон, створили нові держави, - відповів Ораст. - Там, де колись простягалася імперія, виникли спадкові монархії - Аквілон, Немедія і Арґос. Ці назви пішли від племен, які їх започаткували. Стародавні держави - Офір, Коринтія і західне царство Кот, які колись схилялися перед владарями Ахерона, після падіння імперії здобули незалежність.
- А що сталося з народом Ахерону? - запитав Ксальтотун. - Коли я втік до Стіґії, Піфон лежав у руїнах, а всі більші міста Ахерона з їхніми пурпуровими вежами були залиті кров'ю і розтоптані черевиками варварів.
- Невеликі племена в горах все ще продовжують хизуватися своєю ахеронською кров'ю, - відповів Ораст. - Що стосується інших, то мої предки-варвари пройшли по їхніх тілах і стерли їх із лиця землі. Бо багато перетерпіли вони від владарів Ахерону.
Губи піфонця скривила жорстока і похмура усмішка:
- О так! Не один чоловік, не одна жінка з варварських племен із зойками померли на жертовнику під цією рукою. Я бачив, як на головній площі Піфона з їхніх голів спорудили піраміду, коли королі поверталися із Заходу зі здобиччю й натовпами оголених бранців.
- Істинно так! Тому й не знав відпочинку меч у день розплати, й Ахерон перестав існувати, і Піфон із його пурпуровими вежами став переказом давно минулих днів. Зате на руїнах імперії виросли і зміцніли молоді держави..."