Нащадки іранців Синьцзяну
У західній частині Китаю, в Синьцзяні, населення, хоча й східноазійське, має іноді европейські характеристики. Ґенетичні тестування підтвердили присутність західних евразійських ґенів в популяції (наприклад, субклади з Y-ДНК гаплогрупп R1a, R1b і J2, які характерні для Европи й Західної Евразії).
Приблизно 56 % ґенетичних кодів уйгурів (основної етнічної групи регіону Синьцзяну) не є східноазійськими.
Західні гаплогрупи з найвищою частотою присутні в уйгурів (42,6 %) і узбеків (41,4 %), за якими йдуть кирґиз-кайсаки (30,2 %), монголи (14,3 %), і гуй (6,7 %).
Деякі (не представницькі, але все ще значущі) фенотипи знайдено в Синьцзяні:
Таджицька жінка з Синьцзяну
Молода жінка з Синьцзяну
Кирґизи Синьцзяну
Синьцзянська жінка
Уйгурська жінка з Синьцзяну
Мале рудоволосе дівчатко (Синьцзян, Китай)
Таджицька дівчинка з Синьцзяну
Кирґизька дитина з Синьцзяну
Школярки з Синьцзяну
Уйгурська дівчинка з Синьцзяну
Двоє малих уйгурів з Кашґару, Синьцзян
Уйгурські хлопчики з Синьцзяну
Уйгурська молодиця. Синьцзян
Молодий синьцзянець із північного заходу Китаю
Молода жінка з Синьцзяну
Блакитноока дівчинка, Синьцзян
Молодий кирґиз із околиць озера Каракуль, Синьцзян
Молодик із Синьцзяну
Хлопчик із Синьцзяну
Молоді кирґизи з Синьцзяну
Чоловік із західної частини Сіньцзяну
Синьцзянський хлопчик
Маленькі таджицькі школярки із заходу Синьцзяну
Синьцзянський школяр
Блакитноокий чоловік у Каші, Синьцзян
Стара таджичка, Синьцзян
Чоловіки із західного Синьцзяну
Троє уйгурських дівчат, Хотанський ринок, Синьцзян
Четверо дівчат із західного Синьцзяну
Синьзянські таджики
Ще в ХІ столітті, за часів великого тюркського лексикографа Махмуда ал-Кашґарі, уйгури були двомовними, маючи свою власну говірку, але розмовляючи й тюркською:
«У Уйгур чиста тюркська мова, а також інша мова, якою вони розмовляють між собою. У листуванні вони використовують тюркську писемність, що складається з двадцяти чотирьох літер, перелічених мною на початку книги, крім того, у них є інша писемність, така ж, як і в Сін, використовувана в їхніх священних книгах і списках, - вона відома лише їхньому духівництву» [Махмуд ал-Кашгари. Диван Лугат ат-Турк / Перевод, предисловие и комментарии З.-А. М. Ауэзовой. Индексы составлены Р. Эмерсом. - Алматы: Дайк-Пресс, 2005. - С. 69-70].
Нині двомовними є лише ейну, або абдали (уйгурською Абдал, Abdel, китайською艾努, àinǔ) - субетнічна група уйгурів, можливо, окремий етнос (південні схили Тянь-Шаню, повіти Хотан, Лоп, Каракаш, Яркенд, Янґішар Синьцзян-Уйгурського автономного району уздовж південної гілки Великого шовкового шляху). Їхня уйгурська назва часто тлумачиться як «прошак», проте можливо, що вона сягає етноніму іранського народу ефталітів, прабатьківщиною якого було Західне Припамір'я.
Хлопчик ейну
Ейну вважають, що їхні предки походять із Ірану або з більш західних районів, уйгури їх відносять до циган. Чисельність цього народу близько 30 тисяч. Хоча колись Кашґар, про що писав і знаменитий мандрівник Марко Поло в ХІІІ столітті, був осередком несторіянського християнства, та віднього зовсім не лишилося слідів, і віруючі ейну - мусульмани-сунніти, хоча дуже мало хто з них знає арабську, й їхні релігійні лідери часто нездатні прочитати Коран. Вони дистанціюються від уйгурів, до яких їх зараховує законодавство КНР. Родина в них моногамна.
Живучи дисперсно, ейну ізольовані від місцевого населення і нерідко вважаються зневажуваною кастою. Основні заняття - землеробство, скотарство, ремесла, поширене жебрацтво, спів, виконання музики, різних послуг. В останні роки чоловіки часто вирушають до великих промислових міст Синьцзяну на заробітки. Будинки глинобитні місцевого типу, раніше були поширені чорні повстяні намети. Одяг у чоловіків - довга біла тунікоподібна сорочка, у жінок - спідниця і кофтина з нашитими металевими прикрасами. В ейну багатий оповідний, пісенний, танцювальний і музичний фольклор.
Европеоїдний чоловік на стародавньому малюнку з Турфану (Хотан)
Більшість ейну володіє уйгурською, якою послуговується при будь-яких зовнішніх контактах, незначна кількість також китайською. Багато чоловіків також говорять мовою ейну, або айнійською, котру часто вважають тюркською мовою карлукської групи з переважанням іранської лексики. Проте насправді мова ейну - західно-іранської групи індоєвропейської мовної родини, хоча й зазнала потужного впливу уйгурської. Через це вона майже позбулася первісної граматики та половини базової лексики, з фонологічної й граматичної точки зору цілком вкладаючись у межі уйгурської, діялектом якої колись визнавалася.
Отже, первісно всі уйгури були іраномовними, далі тюркізувалися й за часів ал-Кашґарі вже були двомовними, а нині тюркські говірки майже витіснили їхню рідну мову. Зараз китайські комуністи почали політику тотальної ханізації (китайщення) тубільних народів Синьцзяну й відвертий геноцид уйгурського населення...
Приблизно 56 % ґенетичних кодів уйгурів (основної етнічної групи регіону Синьцзяну) не є східноазійськими.
Західні гаплогрупи з найвищою частотою присутні в уйгурів (42,6 %) і узбеків (41,4 %), за якими йдуть кирґиз-кайсаки (30,2 %), монголи (14,3 %), і гуй (6,7 %).
Деякі (не представницькі, але все ще значущі) фенотипи знайдено в Синьцзяні:
Таджицька жінка з Синьцзяну
Молода жінка з Синьцзяну
Кирґизи Синьцзяну
Синьцзянська жінка
Уйгурська жінка з Синьцзяну
Мале рудоволосе дівчатко (Синьцзян, Китай)
Таджицька дівчинка з Синьцзяну
Кирґизька дитина з Синьцзяну
Школярки з Синьцзяну
Уйгурська дівчинка з Синьцзяну
Двоє малих уйгурів з Кашґару, Синьцзян
Уйгурські хлопчики з Синьцзяну
Уйгурська молодиця. Синьцзян
Молодий синьцзянець із північного заходу Китаю
Молода жінка з Синьцзяну
Блакитноока дівчинка, Синьцзян
Молодий кирґиз із околиць озера Каракуль, Синьцзян
Молодик із Синьцзяну
Хлопчик із Синьцзяну
Молоді кирґизи з Синьцзяну
Чоловік із західної частини Сіньцзяну
Синьцзянський хлопчик
Маленькі таджицькі школярки із заходу Синьцзяну
Синьцзянський школяр
Блакитноокий чоловік у Каші, Синьцзян
Стара таджичка, Синьцзян
Чоловіки із західного Синьцзяну
Троє уйгурських дівчат, Хотанський ринок, Синьцзян
Четверо дівчат із західного Синьцзяну
Синьзянські таджики
Ще в ХІ столітті, за часів великого тюркського лексикографа Махмуда ал-Кашґарі, уйгури були двомовними, маючи свою власну говірку, але розмовляючи й тюркською:
«У Уйгур чиста тюркська мова, а також інша мова, якою вони розмовляють між собою. У листуванні вони використовують тюркську писемність, що складається з двадцяти чотирьох літер, перелічених мною на початку книги, крім того, у них є інша писемність, така ж, як і в Сін, використовувана в їхніх священних книгах і списках, - вона відома лише їхньому духівництву» [Махмуд ал-Кашгари. Диван Лугат ат-Турк / Перевод, предисловие и комментарии З.-А. М. Ауэзовой. Индексы составлены Р. Эмерсом. - Алматы: Дайк-Пресс, 2005. - С. 69-70].
Нині двомовними є лише ейну, або абдали (уйгурською Абдал, Abdel, китайською艾努, àinǔ) - субетнічна група уйгурів, можливо, окремий етнос (південні схили Тянь-Шаню, повіти Хотан, Лоп, Каракаш, Яркенд, Янґішар Синьцзян-Уйгурського автономного району уздовж південної гілки Великого шовкового шляху). Їхня уйгурська назва часто тлумачиться як «прошак», проте можливо, що вона сягає етноніму іранського народу ефталітів, прабатьківщиною якого було Західне Припамір'я.
Хлопчик ейну
Ейну вважають, що їхні предки походять із Ірану або з більш західних районів, уйгури їх відносять до циган. Чисельність цього народу близько 30 тисяч. Хоча колись Кашґар, про що писав і знаменитий мандрівник Марко Поло в ХІІІ столітті, був осередком несторіянського християнства, та віднього зовсім не лишилося слідів, і віруючі ейну - мусульмани-сунніти, хоча дуже мало хто з них знає арабську, й їхні релігійні лідери часто нездатні прочитати Коран. Вони дистанціюються від уйгурів, до яких їх зараховує законодавство КНР. Родина в них моногамна.
Живучи дисперсно, ейну ізольовані від місцевого населення і нерідко вважаються зневажуваною кастою. Основні заняття - землеробство, скотарство, ремесла, поширене жебрацтво, спів, виконання музики, різних послуг. В останні роки чоловіки часто вирушають до великих промислових міст Синьцзяну на заробітки. Будинки глинобитні місцевого типу, раніше були поширені чорні повстяні намети. Одяг у чоловіків - довга біла тунікоподібна сорочка, у жінок - спідниця і кофтина з нашитими металевими прикрасами. В ейну багатий оповідний, пісенний, танцювальний і музичний фольклор.
Европеоїдний чоловік на стародавньому малюнку з Турфану (Хотан)
Більшість ейну володіє уйгурською, якою послуговується при будь-яких зовнішніх контактах, незначна кількість також китайською. Багато чоловіків також говорять мовою ейну, або айнійською, котру часто вважають тюркською мовою карлукської групи з переважанням іранської лексики. Проте насправді мова ейну - західно-іранської групи індоєвропейської мовної родини, хоча й зазнала потужного впливу уйгурської. Через це вона майже позбулася первісної граматики та половини базової лексики, з фонологічної й граматичної точки зору цілком вкладаючись у межі уйгурської, діялектом якої колись визнавалася.
Отже, первісно всі уйгури були іраномовними, далі тюркізувалися й за часів ал-Кашґарі вже були двомовними, а нині тюркські говірки майже витіснили їхню рідну мову. Зараз китайські комуністи почали політику тотальної ханізації (китайщення) тубільних народів Синьцзяну й відвертий геноцид уйгурського населення...