У Туві чимало слідів іраномовного населення. Ще аржанці, носії уюкської археологічної культури (VIII-III століття до н.е.) належали до скіфо-сибірського світу [Малолетко А.М. Древние народы Сибири. Этнический состав по данным топонимики. - Томск: Печатная мануфактура, 2005. - Т. 4. Арии. - С. 232]. Поряд - Шорія і Хакасія з їхнім багатющим сармато-аланським минулим і пам'яттю про аланів.
Судячи з даних історичного фольклору Туви, біляві нащадки сармато-аланів ще у ХІХ столітті відігравали в тувинському середовищі роль правлячої верстви, аристократів. От що розповідається про одного з них, що славився своює могутністю й наводив жах на сусідів:
«Сариґ Даа був передостаннім із семи беґів дьорт сумун дива, тобто чотирьох сомонов тувинців (що включають родоплемінні групи джаг дивает, шунґуур, ірґіт, гьойюк). Він жив у другій половині минулого сторіччя. Ім'я його було Очіржаб, але так його ніхто не називав. Він був блондином - звідси його епітет «Сариґ» - жовтий. Тувинці, що живуть сьогодні в сомоні Ценгел, належали до цих чотирьох сомонів тувинців» [Сказки и предания алтайских тувинцев / Собраны Эрикой Таубе. - Москва: Восточная литература, 1994. - С. 359].
Серед кирґиз-кайсаків, які мешкають у Монголії (роди керей, найман і уак), теж є світлоокі й біляві, хоча й монголоїдні:
Можливо, коли земля шаманів Тува стане вільною, там можна буде провести ґрунтовніші дослідження...