«Ніч живих придурків»
Сьогодні в огляді - «Ніч живих придурків», дотепна й смілива молодіжна комедія німецького режисера Матіаса Дінтера (2004). Цілком придатна, щоб відволіктися від жахів нашого буття.
Фільм починається на Ґаїті, де зомбі атакує маленьку сім'ю, тільки щоб бути швидко вбитим за допомогою вогню. Попіл зомбі, зібраний в урну, вкрали й продали, перш ніж він був похований.
Три місяці по тому, Філіп Фляйшгакер (Тіно Мевес) залишається наглядати за будинком його батьків, які вирушають у подорож, суворо заборнивши йому вечірки, пиятику або ж наркотики. Компанію йому складають друзі Вурст (Мануель Кортес), курій травички, що любить вечірки, й Конрад (Томас Шмідер) - ботанік, над яким часто знущаються. А ще є симпатична Філіпова сусідка Ребекка (Колін Фернандес) - дівчина-ґотесса, яка сумирно закохана в Філіпа. Та Філіп у школі намагається позвати на побачення іншу, популярну дівчину на ім'я Уші (Надін Ґарманн), яка спонукає свого бойфренда Вольфе (Хендрік Борґманн) залякувати і принижувати Філіпа та його друзів.
Тим часом під час уроку гарненької і ще зовсім нестарої фрау Нідермахер (Патрісії Тілєманн) Ребекка та її двоє друзів-ґотів - Ґюнтер (Олівер Ґробер) і Фредерік (Том Лясс) пробують розповісти про ритуальні предмети вуду, та кляса, в тому числі Вурст і Конрад, їх висміюють. Коли Філіп дізнається, що Ребекка знається на приворотах, він просить про допомогу, щоб він зміг отримати Уші. Хоча вона каже йому, що такого не робитиме, проте пропонує йому зустрітися з нею і її друзями на цвинтарі, де вона, Ґюнтер і Фредерік плянують провести ритуал. Увечері того ж дня Філіп, Вурст і Конрад з'являються на кладовищі, де вони дізнаються, що Ребекка й ґоти вирішили використати попіл зомбі (того, що з початку фільму) і курку з продуктового магазину, щоб воскресити мертвих, зокрема щоб підняти з могили самого Курта Кобейна - так щоб він він грав музику для них. Хоча заклинання проказане, коли урна випорожнюють, порив вітру піднімає прах зомбі і обдуває ним Філіпа, Вурста й Конрада. По дорозі додому ті потрапляють в автокатастрофу й до тями приходять у місцевій трупарні, спершу не розуміючи, що з ними сталося.
Лише потім вони усвідомлюють, що стали зомбі. Чарівний порошок наділив їх неймовірною силою і надможливостями в обмін на те, що відтепер вони будуть розкладатися і терпіти постійну жагу свіжого людського м'яса... Чому б тепер не поласувати набридлим тренером на прізвисько Сталін?
Фільм цікавий тим, що містить деякі відважні політнекоректні жарти:
«- Якби наші хлопці так стогнали під Сталінґрадом, ми б програли цю війну!
- Але ж ми її програ...
- На поле, скурвий сину! Швидко»
«- Сатаністи бісові! У вашої пентаґрами - шість кінців! Такий штукою тільки жидівський конґрес скликати!»
«- Хрін з ним, із вухом! Ти ж людину вбив!
- Ну, по суті Сталін був недолюдиною...»
«- У тебе лишився дідусів пістолет?
- Він у підвалі, там само, де й фотка Гітлера...»
Гм, то що, в кожного порядного німця у підвалі є прихована дідусева зброя й портрет найполітнекоректнішого співвітчизника? А уявлення про Другу світову війну не всіх спонукають до мазохістського самобичування? Схоже, що режисер скористався форматом підліткової зомбі-комедії, щоб поглянути веселим оком на життя в Німеччині. Його погляд, до речі, цілком патріярхальний. Любов, смерть, життя після смерти, воскресіння й інші цікаві подробиці - в суміші веселого шкільного життя й сцен хоррору.