Читаючи працю французького традиціоналіста Ніколя Бонналя, присвячену творчості великого англійського письменника Джона Роналда Руеля Толкіна та смакуючи всі моменти цілковитого несприйняття Толкіном «прогресу» як засилля нищівної, забруднюючої довкілля й потворної в своїй абсурдності техніки, критику комуністичного суспільства, а також старанне підкреслення Професором расологічних моментів, зокрема, такого важливого, як вищість світлої нордичної раси, я звернув увагу на те, що у «Володарі перстенів», окрім роз'яснень із приводу інших важливих питань, є й відповідь евроскептикам, які стверджують, що Україна мусить замість евроінтеграції шукати якийсь свій особливий шлях, відмежувавшись од Европи.
Йдеться про момент, коли ельф пояснює Фродо, що ті не самі по собі мешкають, і якщо вони відгородилися від світу, то світ від них не відгороджувався:
«Але ж Шир не тільки Ваш, - сказав Ґілдор. - Перед гобітами тут жили інші, й коли гобітів не стане, також житимуть. Довкола вас широкий світ: ви можете себе в ньому закрити, але від нього закритися не зможете» [Толкін Дж. Р.Р. Володар Перстенів. - Львів: Астролябія, 2006. - 1088 с., с. 88].
Це дуже й дуже правильно. Бо Україна вже двадцять років існує між «чимось» і «чимось», майже так, як цього хотілося б евроскептикам. І ми не лише не уникаємо згубного впливу ліволіберальних ідей, але навпаки, їхнє поширення дедалі потужніше. Від глобального інформаційного простору немає порятунку. Якщо Україна буде шукати «треті шляхи», то безперервне постачання ліволіберальних ідей, які в наших умовах імпортуються переважно не з Заходу, а з очманілої від лівизни Російської Федерації, призведе до повного руйнування української культури, цивілізації, традиційних відносин, моралі, етики й естетики. Саме спроба відгородитися загрожуватиме нещастям для країни, бо сусіди не збираються відгороджуватися. То може, українцям варто відтворити досвід Гобітанії й спільно з білими народами Европи розчавити технократичний російський Мордор, укупі з Сауроном, орками та азійськими косоокими недолюдками?