Рік зброї
"Рік зброї" ("Year of the Gun") американського режисера Джона Франкенгаймера (1991) - екранізація книги Майкла Мьюшоу. Рим, січень 1978 року. Року, коли субсидовані СССР «Червоні бригади» довели суспільство до стану, що межує з революцією.
Італію накрила хвиля масових протестів. Терористична організація ліваків робить одну акцію насильства за іншою.
Американець Девід Рейборн (Ендрю МакКарті) приїжджає до Риму й повертається на роботу журналістом в місцеву англомовну газету. Він мріє возз'єднатися зі своєю коханою жінкою Лією Спінеллі (Валерією Голіно)- колишньою дружиною італійського промисловця. Щоб заробити грошей на спільне життя в стилі, де якого та звикла, Девід пише зовні реалістичний, але геть вигаданий роман, сюжетом якого є викрадення однієї з центральних італійських політичних фігур "Червоними бригадами". Він знайомиться з відомою американською фотожурналісткою Елісон Кінг (Шерон Стоун), яка підозрює, що Девіду багато чого відомо про "Червоні бригади", проте він це приховує від неї. Молода американка, попри спокусливу зовнішність, має жорсткий характер. "Моя робота полягає в тому, щоб приносити погані новини і тримати число жертв", говорить вона свідомо. Елісон також робить зауваження типу: "Перший раз, коли я поставила своє життя на кін, аби отримати знимку, був у Сайгоні". Ця згадка супроводжується розповіддю про те, як Елісон купила собі дорогий наручний годинник після завершення особливо жахливого завдання.
Після проведеної спільно ночі вона обшукує квартиру, знаходить рукопис Девіда і розповідає про це його другу, професору Італо Бьянкі. Професор, незавжаючи на гарні манери й нібито помірковані політичні погляди, співчуває терористам і розказує про це Джузеппе, своєму зв'язковому з "Червоних бригад". Звістка приводить ліваків у шаленство. Терористи доходять висновку, що стався витік інформації і Рейборну стало відомо про їхній плян викрадення італійського прем'єр-міністра Альдо Моро, вони починають полювання на Девіда і Елісон. Рейборн усвідомлює, що на нього полюють, коли ліваки атакують редакцію газети, де він працює, безжально вбиваючи всіх присутніх... Девід звертається за допомогою до Лії, але вона також виявляється пов'язаною з "Червоними бригадами", втікачів ловлять і відвозять у відлюдне місце. Саме в цей час відбувається викрадення Моро. Жертви полювання очікують, що їх розстріляють, але замість цього терористи просто в них на очах вбивають Лію, вирішивши що витік інформації стався через неї. Революціонери вимагають, аби Елісон зробила фотографії тіла Лії, а Рейборн написав про те, як вони розправляються із зрадниками, на пострах іншим.
Девід дає інтерв'ю з приводу публікації своєї документальної (вже не художньої) книги "Рік зброї" про "Червоні бригади", фотографії для якої зробила Елісон Кінг. У фільмі дуже вдало вийшли сцени заворушень, рейдів терористів у гірськолижних масках і насильства на вулицях. Чудово передана атмосфера комфортабельних італійських жител і обвішаних гаслами університетів, красиві італійські пейзажі... Споглядаючи цей трилер, мимоволі ловиш себе на думці, що все це саме легко може пережити Україна... Сайти типу "Зентропи", де ліві свободівці, ліві тризубівці й недобиті автономи пробують на смак антиглобалістичні й антикапіталістичні ідеї, численні групи в соціяльних мережах, студентська "профспілка" під назвою згаданих у фільмі французьких союзників "Червоних бригад", різні божевільні неокомуністи, технокомуністи й тому подібні провінційні неадеквати, активність колишніх націонал-большевиків... Симптоми дуже загрозливі...
Дивитися Рік зброї / Year of the Gun