Кіпр: старість - не радість
Підписання доленосної угоди з Евросоюзом, яка стане початком виходу України зі сфери впливу Російської Федерації, дедалі ближче. І з кожним днем нестямніше біснуються противники евроінтеграції, щоразу виразно демонструючи безсилля офіційної Москви, що стоїть за ними всіма, вплинути на цей процес.
Зараз триває залякування українців, для чого проросійськими силами використовується нескладна політтехнологія. Різні представники начебто патріотичних сил із европейських країн прибувають, аби розповісти, як їм погано в Евросоюзі, й застерегти українців від вступу туди. Наприклад, сайт "Зентропа-Україна" виклав бесіду з відповідальним за міжнародні зв’язки кіпрської націоналістичної партії “ЕЛАМ” Стратосом Каранікалау:
"ЕЛАМ здійснює екологічну діяльність, зокрема прибирання сміття на пляжах та в лісах, а також у вигляді екологічної пропаганди. Як націоналісти ми любимо нашу землю та захищаємо середовище в якому ми живемо. Наша соціальна діяльність також дуже напружена. Ми роздаємо їжу, одяг, взуття та шкільне приладдя грецьким сім’ям, постраждалим від економічної кризи. Кризи принесеної на Кіпр бюрократами з Євросоюзу та банкірами".
Національний народний фронт (Εθνικό Λαϊκό Μέτωπο - Ε.Λ.Α.Μ.) є союзником «Золотого світанку» й тісно співпрацює з ВО «Свобода». На наболілі запитання Каранікалау відповів: "Традиційна сім’я на Кіпрі дуже міцна і є складовою нашого православного й еллінського способу життя. Ми віримо в сім’ю, що складається з батька, матері та багатьох дітей, і це єдиний спосіб вижити на острові 40% площі якого населені варварами. Пропаганда педерастії поки що слабка".
У зовнішньополітичному пляні, загалом, усе звично для греків. Повернути захоплену Туреччиною частину Кіпру, виселити турецьких поселенців, конфіскувати їхнє майно, для чого "потрібна сильна армію для захисту і просування наших інтересів і націоналістичний уряд для втілення цих планів". Одне слово, локальний збройний конфлікт у балканському стилі з етнічними чистками. Зрозуміло, що Евросоюз поганий, бо заважає його влаштувати.
Скаржиться на Европу кіпрський гречин багато й густо, власне, його задля цього й кликали:
"Входження до зони євро погіршило нашу економічну ситуацію. Лібералізація банківського сектору, недостатній контроль за банками з боку уряду під керівництвом лівацької партії AKEL, залишили наші банки в борзі по облігаціях, що в чотири рази перевищував ВВП Кіпру. З іншого боку, центральний уряд в Брюселі накинув нам нові закони, які ще більше послабили суверенітет нашої держави. Після входження в Євросоюз, наша країна наповнилась іммігрантами з Європи та нелегалами з країн третього світу, зокрема з Африки та Азії. Це викликало незворотні демографічну, релігійну та культурну деградацію в нашій країні. Велике число нелегалів потрапляє через частину острова окуповану турками, з благословення турецької армії та турецької псевдо-держави на Кіпрі".
Я, звісно, прошу вибачення, але хтось же завіз тих нелегалів, хтось їм на маленькому острові давав житло, продавав їм їжу, одяг, побутові речі. Вони ж не в шатрах прикочували й отаборилися. Нелегал має в умовах кіпрського клімату десь спати, щось їсти, в щось вдягатися, й задля чогось він сюди потрапив. Швидше за все, його метою було отримати роботу, працювати. У місцевих мешканців. І значить, місцеві давали їм ту роботу, бо нелегали очікували меншу зарплатню, ніж тутешні.
Це острів. Туди так просто не проберешся, як до нас в Україну. Цілком можливо обмежити в’їзд. І чинити шалений опір на побутовому рівні. Якщо погано працюють прикордонники й поліція, то винні не лихі банкіри з Брюсселя. Так само як не підступні европейські бюрократи пішли на кіпрські вибори й проголосували за місцеву "лівацьку партію", купившись на якісь її обіцянки. І значить, мешканці самі не телефонували до правоохоронних органів, не викликали копів на перевірку чужих. Навіть за найкорумпованішої влади, якщо населення принципово не продаватиме продукти й речі першої необхідности, не здаватиме житло, не братиме гастарбайтерів на роботу, виявлятиме агресію, скаржитиметься на них постійно, то мігранти швидко вшиються. Проте такого рівня солідарности кіпрське суспільство продемонструвати явно не може.
Етнологові достатньо порівняти з косоварами, македонцями, хорватами чи боснійцями, щоб збагнути, що сталося.
Діагноз тут украй простий і невтішний: за всієї нашої до них симпатії й співчуття, греки-кіпріоти є реліктовим етносом, вимираючим і нездатним до самоорганізації й самооборони. Саме через це вони поступаються місцем агресивнішим і мобільнішим туркам. Саме через це приїзд якихось мирних іноземців, навіть неазійських, видається їм ворожою навалою. Саме через це вони такі й доброзичливі та приязні - то симптом етнічної старости, як у палеоазійських народів Півночі. Постійно йде простодушний розрахунок на зовнішню допомогу, що супроводжується старечими образами. Розгублені люди потребують патерналістичного піклування навіть у найпростіших життєвих ситуаціях. Родини, клани й громада такого піклування не дають. Православ’я вже нікого не об’єднує й не спонукає до фанатичної боротьби за власні інтереси. Вихід з европейської спільноти нічого не дасть, а омріяна війна за окуповану частину Республіки Кіпр, очевидно, обернеться грандіозним провалом і новими територіяльними втратами. Візії майбутнього, крім торгівлі своїми спокусливими для нас газом і нафтою, в них теж немає. Тому поради маємо давати їм ми, а не вони нам.
А урок тут такий: поганий не Евросоюз, який цілком може бути переорієнтований, у тому числі й за допомогою кіпріотів і континентальних греків, на праворадикальну ідеольогію, а відсутність внутрішньосуспільних етнічних механізмів консолідації, взаємодопомоги й самозахисту. Без них етнос - як горох при дорозі. Хочемо бути сильними й нездоланними - маємо єднатися.