Велика Британія продовжує надавати фінансову допомогу "останньому диктатору Європи" Аляксандру Лукашенкові через органи Евросоюзу. Тільки минулого року Лондон перевів Мєнську 32 млн фунтів стерлінгів, пише The Sunday Telegraph.
Журналісти вміло нагнітають ситуацію, зазначаючи, що гроші, "призначені для надання допомоги нужденним у всьому світі", були витрачені на забезпечення підготовки та закупівлю обладнання для поліції та прикордонників з метою зміцнення кордонів республіки.
За версією Білорусі, це дозволить активніше і ефективніше протидіяти наркотрафіку. Однак проплачены Москвою білоруські опозиціонери дотримуються зворотної точки зору і стверджують, що ці дії унеможливлять втечу дисидентів з Білорусії.
Мєнськ закупив на кошти британських платників податків мотоцикли, катери, інші транспортні засоби, а також спеціальні відеокамери, портативні рентгенівські апарати. Частина грошей пішли на закупівлю собак та обладнання вартового приміщення, комп'ютеризацію баз даних по злочинцям.
Кошти переводилися в рамках програми EuropeAid, Велика Британія виступає одним із головних донорів. Щорічно уряд королівства направляє на допомогу за кордон кошти в розмірі 0,7 % ВВП країни, і часто Лондон не може контролювати і розпоряджатися перерахованими фінансами: ці повноваження знаходяться у віданні керівництва програм.
У 2011 році претензії до влади своєї країни через розбіжності з Мєнськом виникли у німецьких депутатів. Вони зажадали від уряду ФРН пояснень, чому і як велося співробітництво між білоруськими та німецькими поліцейськими з обміну досвідом у придушенні масових акцій протесту. На тлі скандалу керівництво поліції Німеччини пішло у відставку.
http://top.rbc.ru/politics/20/10/2013/883856.shtmlСудячи з усього, йдеться про те, що Білорусь стає одним із британських агентів впливу у Центральній Европі. Очевидно, вона як носій альтернативної російській балто-слов'янської цивілізації Великого князівства Литовського, Руського та Жмудського стане однією з країн, які зроблять вагомий внесок у розпад Російської Федерації та знищення російської гегемонії. При цьому територія Білорусі буде розширена за рахунок поки що окупованих Смоленщини, Брянщини, частини Псковщини й Тверщини, заселених етнічними білорусами й їхніми нащадками. Аналогічні процеси відбудуться з українськими землями. Не виключений певний вплив Мєнська в Сибіру. Також Білорусь перебере контроль над деякими російськими зонами впливу в Латинській Америці. Поза всяким сумнівом, Україна є максимально зацікавленою в такому розвитку подій. Прискорити його могла б відмова Лукашенка від напівзотлілих соціялістичних фетишів, які суперечать курсові на Велику Білорусь, і побудова націонал-солідаристської державности, зародки якої вже спостерігаються.