Про братів Стругацьких-2
У дитинстві Стругацьких ще читав. Тепер, подорослішавши, сприймаю хіба що «Хлопця з пекла» та «Населений острів» (не фільм!) і шкодую, що вони полінувалися написати продовження.
Решта - плагіят і симулякри. Навмисно пишеться «по-філософському», заплутано, щоб совєтський читач, до якого обмежено доступ доброї літератури, гадав, що у всьому цьому закладено певний вищий сенс. Оця «філософськість», якої насправді немає, - характерна ознака совєтської фантастичної літератури, що прикриває невміння писати порядне фентезі й космічні опери.
Вважаю, що нині безроздільно захоплюватися Стругацькими дещо необережно.
От, скажімо, «Град приречений» - написана лихослів'ям тупенька антифашистська агітка із квазібіблійною назвою, котра становить собою нагромадження натяків і недомовок. З них читач має відчувати атмосферу загадковости й вірити, що тут зображено «морально-етичні проблеми». Разом із тим, у книжечку від душі напхано тієї релігії, яку сповідували ці два позбавлені письменницького таланту «інженери душ».
У Місті, де триває незрозумілий Експеримент, вилучених із історичної реальности людей перевиховують під керівництвом таких собі Наставників, які дивовижно нагадують каббалістичних янголів-«магідів». Сама їхня поява як внутрішніх провідників вказує на Каббалу як джерело надхнення. «Магід» як персоніфікована усна Тора, точніше - сама Мішна, передаючи таємні знання, періодично з'являється й «сидить» поряд із людиною - саме це й відбувається з мешканцями Міста. Час від часу їм змінюють професії - попрацював, і досить! Це процес тіккун - виправлення. Поряд - прямі натяки на Вавилонську вежу, Вихід, пустелю, Содом і Гоморру, землю Гога й Магога. Головного героя Андрєя Вороніна, подруга якого, проститутка Сельма Нагель, недвозначно вказує на хтиву Ліліт, супроводжує його приятель, теж ленінградець із нарочитим іменем - Ізя Кацман, виклично іронічний, життєрадісний, розкутий і обізнаний в усьому. Прихований масон, який знайшов дорогу до власного храму й Єгови.
Як і завжди в одержимих національними комплексами та політвихованням Стругацьких, тут вилазить назовні патологічний, хворобливий антинацизм. Із серії про гітлерівців під ліжком. «Попаданці» з Третього Райху змальовані підкреслено карикатурно, так, щоб ніде не образити почуття «блатних» (тобто споріднених із авторами за кров’ю, якщо послуговуватися ідишем) читачів. Колишній унтер-офіцер вермахта Фріц Гейгер, який мені як читачеві все ж дуже імпонує, разом з іншими німцями очолює бунт громадян і фермерів, влаштувавши «фашистський переворот». Він відмовляється від Експеримента, винищує злочинність і налагоджує в місті заможне життя. Звичайно ж, при цьому гинуть невинні антифашисти типу японця Кенсі (просто-таки товариша Токуди з істерично-агітаційного віршика напівкровки Константіна Сімонова «Ні!»), незгодні з Гейгером. Його зате підтримують слов’янські фермери-куркулі, чим автори, очевидно, хотіли показати небезпеку змикання фашизму з «добропорядними» дрібновласницькими елементами, а також нарешті викласти свою ненависть до обмежених і підступних селян. Іншими словами, гої, як і мовиться в каббалістичному вченні, чинять опір сходженню благодаті Божої.
Наприкінці Андрєю й Ізі вдається вибратися з міста й відродитися дітьми в улюбленому Лєнінграді. Варто нагадати, що в Каббалі переселення душ - гільгуль нешамот - зроблене догмою. Саме так душі дається можливість переселитися в інше тіло. Тим самим їй надається ще одна спроба виправити гріхи і придбати нові заслуги шляхом виконання заповідей Єгови. Свідоме переродження є ознакою праведности. Сам Бог при цьому допомагати приципово не мусить, бо допомога - то «ганебний хліб», подачка. Вони мусять самі досягти досконалости. У письмовій та усній Торі реінкарнація не згадується відкритим текстом, оскільки це прихований засіб Творцевого управління світом, яким той веде його до остаточного виправлення, як у романі Стругацьких. Проте ці питання докладно розглядаються в прихованій частині Тори, що належить до рівня сод (секрет, таємниця). Незважаючи на те, що письмова Тора не згадує перевтілення душ відкритим текстом, вона натякає на нього в деяких місцях. Так, наприклад, майже весь розділ Мішпатім, на думку святого Зоар, натякає на перевтілення душ. Зоар так коментує перші слова цього розділу: «Це закони, згідно з якими перевтілюються душі, яким було присуджено отримати своє покарання». У продовженні Зоар детально пояснюється той розділ і всі його натяки на переселення душ на рівні сод.
Реінкарнації як одному з головних секретів мудрості присвячено чимало каббалістичних трактатів. Нудний за фабулою й трішки сороміцький романчик заробітчан Стругацьких - один із них?
Решта - плагіят і симулякри. Навмисно пишеться «по-філософському», заплутано, щоб совєтський читач, до якого обмежено доступ доброї літератури, гадав, що у всьому цьому закладено певний вищий сенс. Оця «філософськість», якої насправді немає, - характерна ознака совєтської фантастичної літератури, що прикриває невміння писати порядне фентезі й космічні опери.
Вважаю, що нині безроздільно захоплюватися Стругацькими дещо необережно.
От, скажімо, «Град приречений» - написана лихослів'ям тупенька антифашистська агітка із квазібіблійною назвою, котра становить собою нагромадження натяків і недомовок. З них читач має відчувати атмосферу загадковости й вірити, що тут зображено «морально-етичні проблеми». Разом із тим, у книжечку від душі напхано тієї релігії, яку сповідували ці два позбавлені письменницького таланту «інженери душ».
У Місті, де триває незрозумілий Експеримент, вилучених із історичної реальности людей перевиховують під керівництвом таких собі Наставників, які дивовижно нагадують каббалістичних янголів-«магідів». Сама їхня поява як внутрішніх провідників вказує на Каббалу як джерело надхнення. «Магід» як персоніфікована усна Тора, точніше - сама Мішна, передаючи таємні знання, періодично з'являється й «сидить» поряд із людиною - саме це й відбувається з мешканцями Міста. Час від часу їм змінюють професії - попрацював, і досить! Це процес тіккун - виправлення. Поряд - прямі натяки на Вавилонську вежу, Вихід, пустелю, Содом і Гоморру, землю Гога й Магога. Головного героя Андрєя Вороніна, подруга якого, проститутка Сельма Нагель, недвозначно вказує на хтиву Ліліт, супроводжує його приятель, теж ленінградець із нарочитим іменем - Ізя Кацман, виклично іронічний, життєрадісний, розкутий і обізнаний в усьому. Прихований масон, який знайшов дорогу до власного храму й Єгови.
Як і завжди в одержимих національними комплексами та політвихованням Стругацьких, тут вилазить назовні патологічний, хворобливий антинацизм. Із серії про гітлерівців під ліжком. «Попаданці» з Третього Райху змальовані підкреслено карикатурно, так, щоб ніде не образити почуття «блатних» (тобто споріднених із авторами за кров’ю, якщо послуговуватися ідишем) читачів. Колишній унтер-офіцер вермахта Фріц Гейгер, який мені як читачеві все ж дуже імпонує, разом з іншими німцями очолює бунт громадян і фермерів, влаштувавши «фашистський переворот». Він відмовляється від Експеримента, винищує злочинність і налагоджує в місті заможне життя. Звичайно ж, при цьому гинуть невинні антифашисти типу японця Кенсі (просто-таки товариша Токуди з істерично-агітаційного віршика напівкровки Константіна Сімонова «Ні!»), незгодні з Гейгером. Його зате підтримують слов’янські фермери-куркулі, чим автори, очевидно, хотіли показати небезпеку змикання фашизму з «добропорядними» дрібновласницькими елементами, а також нарешті викласти свою ненависть до обмежених і підступних селян. Іншими словами, гої, як і мовиться в каббалістичному вченні, чинять опір сходженню благодаті Божої.
Наприкінці Андрєю й Ізі вдається вибратися з міста й відродитися дітьми в улюбленому Лєнінграді. Варто нагадати, що в Каббалі переселення душ - гільгуль нешамот - зроблене догмою. Саме так душі дається можливість переселитися в інше тіло. Тим самим їй надається ще одна спроба виправити гріхи і придбати нові заслуги шляхом виконання заповідей Єгови. Свідоме переродження є ознакою праведности. Сам Бог при цьому допомагати приципово не мусить, бо допомога - то «ганебний хліб», подачка. Вони мусять самі досягти досконалости. У письмовій та усній Торі реінкарнація не згадується відкритим текстом, оскільки це прихований засіб Творцевого управління світом, яким той веде його до остаточного виправлення, як у романі Стругацьких. Проте ці питання докладно розглядаються в прихованій частині Тори, що належить до рівня сод (секрет, таємниця). Незважаючи на те, що письмова Тора не згадує перевтілення душ відкритим текстом, вона натякає на нього в деяких місцях. Так, наприклад, майже весь розділ Мішпатім, на думку святого Зоар, натякає на перевтілення душ. Зоар так коментує перші слова цього розділу: «Це закони, згідно з якими перевтілюються душі, яким було присуджено отримати своє покарання». У продовженні Зоар детально пояснюється той розділ і всі його натяки на переселення душ на рівні сод.
Реінкарнації як одному з головних секретів мудрості присвячено чимало каббалістичних трактатів. Нудний за фабулою й трішки сороміцький романчик заробітчан Стругацьких - один із них?